Ти хочеш знати, що робив я На волі? Жил і життя моя Без цих трьох блаженних днів Була б печальней і хмурній Неспроможної старості твоєї. М. Лермонтов Михайло Юрійович Лермонтов - чудовий російський поет, що залишив у спадщину прекрасні добутки, віршоване й прозаїчні: “Вітрило”, “На півночі дикому коштує самотньо сосна…”, поеми “Демон”, “Мцыри”, “Утікач”, роман “Герой нашого часу”. Романтична поема “Мцыри” одна із кращих у творчості Лермонтова. Вона розповідає про юнака, що жагуче прагне потрапити на батьківщину

Давним-давно задумав я Глянути на далекі поля, Довідатися, чи прекрасна земля, Довідатися, для волі иль в’язниці На це світло народимося ми. Вихований у монастирі, Мцыри сприймає його як в’язницю й жагуче мріє про вола й будинок. Я бачив в інших Вітчизну, будинок, друзів, рідних, А в себе не знаходив Не тільки милих душ - могил! Тоді, порожніх не витрачаючи сліз, У душі я клятву вимовив: Хоча на мить коли-небудь Мої палаючі груди Пригорнути з тугою до грудей інший, Хоч незнайомої, але рідний

Заради виконання цієї клятви Мцыри живе, він чекає моменту, щоб вирватися на волю, вкусить її насолода, зрозуміти зміст свого існування. За стінами монастиря незнайома йому життя, сполучене із пригодами й небезпеками, але вона не страшить героя. Це щира воля, заради якої можна ризикувати, піддавати себе смертельної небезпеки, жити повноцінним життям. ПРО, я як брат Обійнятися з бурою був би радий! Очами хмари я стежив, Рукою блискавку ловив… Скажи мені, що серед цих стін Могли б дати ви мені замість Тої дружби короткої, але живий, Меж бурхливим серцем і грозою?…

Мцыри відчув себе вільним, нехай на коротку мить, але відчув щастя бути сильним, здобути перемогу над гідним суперником. Тепер він упевнений, Що бути б міг у краї батьків Не з останніх молодців. Природну copyright