Наташа Ростова й Андрій Болконский (по романі Л. Н. Толстого «Війна й мир»)

Наташа Ростова й Андрій Болконский – головні герої роману-епопеї Л. Н. Толстого «Війна й мир». Саме на життєвих шуканнях Андрія Болконского, а так само Пьера Безухова, побудована сюжетна лінія цього добутку. Наташа ж стала для письменника втіленням щирих людських якостей: щирої любові й щиросердечний краси. Доля звела Андрію й Наташу, вони полюбили один одного, але їхні взаємини не були простими. І про цих два героїв я й хочу написати свій твір. Спочатку й хочу розповісти про цих героїв окремо, а потім описати історію їх взаємин

Наташа була самою улюбленою героїнею Л. Толстого. Він втілив у ній найкращі риси. Товстої, видимо, не вважав свою героїню розумної, розважливої, пристосованої до життя. Але її простота, натхненність серця перемагали розум і гарні манери. Незважаючи на її зовнішність, некрасивість у дитинстві і юності (багато разів Толстої підкреслює нещадно, що Наташа далеко не завжди гарна, адже вона не Элен), Наташа залучала навіть людей малознайомих, що зустрілися з волі долі

Але ж це так важливо – бути для людей віддушиною, чимсь начебто ангела-хоронителя, не додаючи до цьому особливих зусиль. Багато епізодів роману розповідають про те, як Наташа надихає людей, робить їх краще, добріше, повертає їм любов до життя. Наприклад, коли Микола Ростов програє Долохову в карти й вертається додому роздратований, що не відчуває радості життя, він чує спів Наташи й із цим умиротвореним голосом забуває все на світлі

Він почуває, що саме життя прекрасне, що все інше – дріб’язки, що не коштують уваги, а саме головне, що «…раптом увесь світ для нього зосередився чекаючи наступної ноти, що випливає фрази…» Микола думає: «Все це: і нещастя, і гроші, і Долохов, і злість, і честь – усе дурниця, а от вона -сьогодення…»Наташа, звичайно, допомагала людям не тільки у важкі ситуаціях

Вона просто приносила їм радість і щастя, давала можливість захоплюватися собою й у той же час робила це безкорисливо. Пригадується запальний російський танець у Втішному. Або ще один епізод. Знову Втішне

Ніч. Наташа, душа якої повна світлих поетичних почуттів, просить Соню підійти до вікна, вдивитися в незвичайну красу зоряного неба, вдихнути заходи. Вона викликує: «Адже отакої чарівної ночі ніколи не бувало!» Але Соня не розуміє жвавого, захопленого порушення Наташи.

У ній немає такої божої іскри, що оспівав в улюбленій героїні Толстої. Така дівчина не цікава ні читачеві, ні авторові. «Пустоцвіт», – скаже про неї Наташа, і в цьому слові буде сама жорстока правда. Соня занадто гарна й правильна, не в приклад Наташе.

Але, напевно, тому всі, усі, хто читає й любить роман, закохуються в Наташу, а не в кого-небудь іншого, переймаються її почуттями й щиросердечними переживаннями. Уперше Толстой знайомить нас Андрієм Болконским у салоні Ганни Павлівни Шерер і описує його зовнішність. Письменник багато уваги приділяє вираженню нудьги й невдоволення на особі князя: у нього був \”втомлений нудний погляд\”, часто \”гримаса псує його гарну особу\”.

Андрій Болконский одержав гарне утворення й виховання. Його батько сподвижник Суворова, символ епохи XVIII століття. Саме батько навчив князя Болконского цінувати в людях такі людські достоїнства, як вірність честі й боргу. Андрій Болконский із презирством ставиться до світського суспільства, це презирство йому передалося від батька

Людей, які збираються в салоні А. П. Шерер, він називає \”дурним суспільством\”, тому що його не задовольняє це дозвільне, порожнє, нікчемне життя. Не зрячи він говорить Пьеру Безухову: \”Життя, що я тут веду, це життя не по мені\”. І ще: \”Вітальні, бали, плітки, марнославство, незначність от зачароване коло, з якого я не можу вийти\”.Князь Андрій багато обдарована натура. Він живе в епоху французької революції й Вітчизняної війни 1812 року

У такій обстановці князь Андрій шукає сенс життя. Спочатку це мрії про \”свій Тулон\”, мрії про славу. Але поранення на Аустерлицком поле приводить героя до розчарування. Взагалі, історія його життя це ланцюг розчарувань героя: спочатку в славі, потім у суспільно-політичній діяльності, і, нарешті, влюбви.

А тепер про самі цікаві сторінки роману. Про взаємини Наташи й Андрія. Любов Ростовой копіювання заборонене © 2005 і Болконского саме прекрасне почуття вромане.

Воно було піддано многим життєвим випробуванням, але витримало, вистояло, зберегло глибину й ніжність. Згадаємо зустріч Наташи й Андрія на балі. Здається, це любов з першого погляду

Але вони були представлені один одному. Точніше буде назвати це якимсь раптовим єднанням почуттів і думок двох малознайомих людей. Вони зрозуміли один одного раптово, з напівпогляду, відчули щось об’єднуюче їх обох, з’єдналися душі. Князь Андрій помолодів поруч Снаташей.

Він став невимушеним і природним рядом з нею. Але ж з багатьох епізодів роману видно, що Болконский міг залишатися самим собою лише з далеко не всіма людьми. Тепер хочеться поставити запитання собі. Чому ж Наташа, глибоко люблячи Андрія, зненацька закохується в Анатоля? По-моєму, це досить просте питання, і судити строго Наташу не хочеться. У неї мінливий характер

Вона реальна людина, якій не чужо все мирське. Її серцю властиві простота, відкритість, влюбливість, довірливість. Наташа з’явилася загадкою для самої себе. Вона часом не думала, що робила, а відкривалася назустріч почуттям, розорюючи оголену душу. Але теперішня любов все-таки перемогла, прокинулася в душі Наташи небагато через.

Вона зрозуміла, що той, кого вона боготворила, ким захоплювалася, хто був їй доріг, жив у її серце все це час. Те було радісне й нове почуття, що поглинуло Наташу цілком, що повернуло її до життя. Чималу роль, мені здається, у цьому «поверненні» зіграв Пьер. Вона зрозуміла й усвідомила свої провину перед Андрієм, і тому в останні дні його життя так ніжно й тремтливо піклувалася про нього. Князь Андрій умер, а Наташа залишилася жити, і по-моєму, її подальше життя було прекрасно. Вона змогла випробувати любов і ненависть, одухотворяти навколишніх і створити чудову сім’ю, знайшовши в ній щиросердечне заспокоєння

Вона дуже любила своє сімейне вогнище й дітей. І що ж з того, що в ній згас колишній вогонь? Вона віддала його улюбленим людям, давши можливість іншим зігрітися в цього вогню. Така історія цих двох героїв, про які ми довідалися зі сторінок великого роману Л. Н. Толстого «Війна й мир».

Збережи - » Наташа Ростова й Андрій Болконский (по романі Л. Н. Толстого «Війна й мир») . З'явився готовий твір.

Наташа Ростова й Андрій Болконский (по романі Л. Н. Толстого «Війна й мир»)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.