Я те ж, що й був і буду все моє століття: Не худоба, не дерево, не раб, але людина! А. Радищев Радищев, виношуючи революційні ідеї скинення самодержавства, створює оду “Вільність”. Як послідовний він був у запереченні тиранії, настільки сміливим був і в поетичному експериментаторстві. Для прославляння політичної й цивільної волі поет обирає традиційний жанр оди. Але що ж залишається в ній від традиції класицизму? Адже Радищев оспівує не видатного полководця й не державного діяча й, тим більше, не монарха

Полемично сам початок добутку: ПРО! дарунок небес благословенний, Джерело всіх великих справ, Об вільність, вільність, дарунок безцінний/ Дозволь, щоб раб тебе оспівав. Пушкін же, засуджуючи й страта народом французького короля Людовика XVI, і вбивство дворянами-змовниками Павла I, виступає за обмеження самодержавства “законом”-конституцією: Прийди, зірви з мене вінок, Розбий зніжену ліру… Хочу оспівати Волю миру, На тронах уразити порок… Тирани миру! тріпотіть.’ А ви, мужайтеся й внемлите, Повстаньте, занепалі раби!.. Лише там над царскою главою Народів не лягло страданье, Де міцно з вільністю святою Законів потужних сочетанье. Радищев же у своїй оді доводить право народу на страту царя-тирана. Народ - творець всіх благ земних, і цар, що загордився, що він щирий Господь, а не народ, “злочинець із всіх найперший”. Радійте, склепанны народи. Рє право мщенное природи На плаху звело царя. Ода “Вільність” Радищева - перше слово російської революційної поезії - містить у собі заклик до революції й виражає його відповідно до принципів естетики поета

Справжній творець, затверджував Радищев, відкриває співгромадянам “різноманітні шляхи пізнання”, нікчемна поезія без думки- “худий без думок джерело словесності”. Пушкіна цінував значення поезії Радищева, його внесок у російську літературу. Недарма в первісному варіанті вірша Пушкіна “Пам’ятник” був рядок: “слідом Радищеву восславил я волю”.

В оді “Вільність” Олександр Сергійович із юнацькою безрозсудністю й сміливістю викликує: Самовластительный лиходій! Тебе, твій трон я ненавиджу, Твою погибель, смерть твір з аллсоч. ру © 2005 дітей З жорстокої радостию бачу. Читають на твоєму чолі Печатка прокльону народи. Ти жах миру, сором природи. Докір ти Богові на землі. Пушкін затверджує, що лише закон повинен очолювати в житті, він один може служити станом справедливості й щастя народів. И днесь учитеся, про царі: Ні наказанья, ні нагороди. Ні дах темниць, ні вівтарі Не вірні для вас огорожі. Схилитеся першим розділом Під покров надійну Закону, И стануть вічною вартою трону Народів вільність і спокій.