Наш дарунок безцінний

Мовчать гробниці, мумії й кістки, – Лише слову життя дане: Із древньої тьми, на світовому цвинтарі, Звучать лише Письмена. І немає в нас іншого достоянья! Умійте ж берегти Хоч у міру сил, у дні злості й страданья, Наш дарунок безсмертний – мовлення. И. А. Бунін Кожний з нас, імовірно, пам’ятає тургеневское вірш у прозі «Російська мова». «У дні сумнівів, у дні тяжких роздумів про долі моєї батьківщини, ти один мені підтримка й опора, об велику, могутню, правдиву й вільну російську мову», – містить свій вірш Тургенєв

Мова великого народу! Чи замислюємося ми над тим, яке чудесна спадщина – російська мова – дісталося нам від минулих століть. Адже мова – основа основ духовної культурй, те чарівне знаряддя, за допомогою якого здійснюється зв’язок часів, зв’язок поколінь. Російська мова відрізняється разючою життєстійкістю

Ще в часи Київської Русі, в X-X- XII століттях, він уже охоплював величезні території. «Від холодних берегів північних морів до зігрітого жарким сонцем Чорного моря, від Карпат до Волги й Оки, – пише видатний російський історик Борис Дмитрович Греков, маючи на увазі Київську Русь, – де тільки не жила руский людина, у чи юридичні документах, у чи історичних оповіданнях, у віршах або прозі, звучав та ж точна, гнучкий, інтимний і образна мова». На цій єдиній мові писали літературні праці й старанні ченці, що лише зрідка ставили своє ім’я на рукописах, і великий государ всея Русі Іван IV Грозний, і засланий на північ Данило Заточник, і заколотний протопоп Авакум; на ньому складали, як свідчать знайдені археологами берестяні грамоти XI-XV століть, свої ділові листи й записки прості жителі Новгорода, Пскова, Старої Руссы, Смоленська. Давши на рубежі XIII-XV сторіч два відгалуження – українське й білоруське, – російський мова назавжди зберегла свою давню єдність. Він не розпався на прислівники й діалекти, як це трапилося в менш великих країнах Європи, не утворив трохи паралельно існуючих літератур: він вистояв у роки смут і руйнувань!

Поруч із книжковою, письмовою літературою на Русі здавна існувала величезна изустная література. Велике багатство російських народних пісень – хороводних, весільних, похоронних, розбійницьких. У них звучить те невтримне молодецтво й сила, те глибокий сум, смуток-туга, розкривається велика широта душі, немов би землі, що летить поверх просторів, і бурхливого моря. Подібно весняним втечам, проростають стародавні російські мелодії в музичній класиці, – у симфоніях і операх Глинки, Мусоргского, Римського-Корсакова, Бородіна, Чайковського

Розсипу мудрих прислів’їв, загадок, прислів’їв, казок, чудесних билин вивчаються фольклористами по цю пору Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру й, як блискаючі вкраплення, прикрашають наше сьогоднішнє мовлення. Вони коли-те-складалися в курних хатах, при світлі скіпи, у лісової глухомані

В изустной літературі відбився й розум народу, і його історична пам’ять, і його мрії. Вона в чималому ступені впливала на його моральний вигляд: адже, передаючись від дідів до онуків, вона як би підмінювала собою книжкову вченість і відігравала роль своєрідної народної школи. Не була відгороджена стіною від фольклору й російська письмова література, хоча вона розвивалася як би самостійно.

Мова російської художньої прози й поезії увібрав у себе два струмені, дві стихії – стихію просторіччя, повсякденного російського мовлення й стихію церковнослов’янської мови, що пришли на Русь із Болгарії після прийняття християнства разом із церковними й світськими книгами. Від церковнослов’янської мови йшла урочисто-велична, витийственная нота в літературі, завдяки йому виник достаток синонімів, достаток відтінків, народжувалося багато слів з відверненим значенням. Так зложився один з найбагатших по лексиці мов миру – вільний і, гнучкий по синтаксисі, з достатком голосних, що надають йому особливу плавність і співучість, з рідкісною красою словника

Російський мова, за словами Гоголя, є сам по собі поет. Чого коштують тільки чудесні народні назви трав і дерев і образні вислови, пов’язані із сільськогосподарським календарем. Ломиносів, що поклав наріжний камінь у вітчизняну лінгвістику, знаходив у нашій мові «пишнота іспанського, жвавість французького, міцність німецького, ніжність італійського, поверх того багатство й сильну в зображеннях стислість грецької й латинської мови». Російська мова гідна любові й пильного вивчення

А вивчаючи мову, ми, по суті,вивчаємо історію російського народу, зберігаємо свою національну самосвідомість. Л. Н. Толстой говорив про російську мову: «Тисячоріччями створював народ це гнучке, пишне, невичерпне багатство, розумне, поетичне й трудове знаряддя свого національного життя, своєї думки, своїх почуттів, своїх надій, свого гніву, свого великого майбутнього».

Збережи - » Наш дарунок безцінний . З'явився готовий твір.

Наш дарунок безцінний





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.