У закордонній Європі Іспанія займає по чисельності населення п’яте місце, уступаючи Англії, Федеративній Республіці Німеччини, Італії й Франції. З 1900 по 1950 р. за результатами переписів населення країни збільшилося з 18,6 млн. до 28 млн. чоловік. В останнє Десятиліття населення Іспанії збільшується в середньому на 250-300 тис. чоловік щорічно. В 1953 р. народжуваність склала 20,4 чоловік на 1000 жителів, смертність-9,6 чоловік на 1000 жителів. Природний приріст населення рівнявся в 1953 р. 10,8 чоло століття на 1000 жителів. За останні 50 років спостерігається значне зменшення народжуваності, що становила в 1901 р. 35 чоловік на 1000 жителів. З ростом чисельності населення Іспанії збільшувалася і його щільність із 37 чоловік на 1 кв. км в 1900 р. до 55 чоловік в 1950 р. Однак по щільності населення Іспанія уступає многим європейським країнам

Населення по території країни розміщено вкрай нерівномірно. У внутрішніх районах, що займають приблизно на території країни, зосереджена лише ‘/з на селища. Цікаво, що два-три століття назад, понад 50% населення Іспанії проживало як -раз у цих районах країни. Щільність населення в історичних областях - Старої й Нової Кастилії, Леоні, естремадуре, Арагоні значно нижче щільності по країні в цілому й набагато

нижче, ніж у приморських північних районах (в Астурії 79 чоловік на 1 кв. км, у Країні Басків і Наваррі близько 150 чоловік). Настільки різкі коливання щільності населення - один з показників різниці в рівні економічного розвитку окремих районів Іспанії

Ще більш помітні розходження в щільності населення Іспанії, якщо привести дані по провінціях (1950 р.) Вона коливається від 16-17 чоловік на 1 кв. км у провінціях Уеска, Сория, Теруель, Гвадалахара до 263 чоло вік на 1 кв. км у Бискайе, 284 чоловік у Барселоні. У Центральній Іспанії тільки столична провінція Мадрид має значну щільність - 241 чоловік на 1 кв. км.

У промислових районах Астурії, Країни Басків і Наварри, Каталонії місцями щільність населення перевищує 500 чоловік на 1 кв. км, у той час як у Теруеле, Ла-Манче, Сории зустрічаються райони із щільністю населення в 9-15 чоловік

У країні високий відсоток міського населення. По переписі 1950 р. налічувалося 355 міст, у яких проживало біля половини населення країни. При цьому в 50 центрах провінцій Іспанії проживало понад А на селища країни, у той час як по першому переписі населення в 1857 р. там проживало менш 12% населення. Серед центрів провінцій поряд з великими містами (Мадрид, Барселона, Севілья, Малага, і ін.), є міста із числом жителів близько 20 тис. (Теруель, Сория, Гвадалахара й ін.). Ріст населення в центрах провінцій іде головним чином за рахунок збільшення чисельності населення в Мадриді, Барселоні й ряді інших великих міст, куди йдуть у пошуках заробітку сотні тисяч селян

Постійний процес перерозподілу населення усередині країни ілюструє крайню нерівномірність розвитку її окремих районів. При загальному росту населення країни з 1900 по 1950 р., рівному 50,5%, населення провінції Мадрид зросло за цей період на 249%, провінції Барселона на 212%, провінції Гипускоа- на 191%. За цей же період чисельність населення таких аграрних провінцій як Альмерия, Гвадалахара, ДЕ-ЛА-ПЛАНУ, Самора залишилася приблизно на рівні 1900 р., а провінцій Уеска й Теруель в Арагоні навіть скоротилася

У житті кожної країни величезне значення мають великі міста. В Іспанії налічується три міста з населенням понад 500 тис. жителів: Мадрид (1800 тис.), Барселона (1280 тис.), Валенсія (509 тис.). Від 100 до 500 тис. жителів мають 20 міст

У трьох найбільших містах проживає більше 3,5 млн. жителів, тобто приблизно 12% населення країни. В інших містах з населенням понад 100 тис. чоло вік проживає лише 3330 тис. жителів. Ці міста, які в умовах Іспанії можна вважати великими центрами, по території країни розміщені нерівно розмірно. У п’яти великих історичних областях, розташованих у внутрішніх районах-старій Кастилії, Новій Кастилії, Арагоні, естремадуре й Леоні, що займають понад половину території країни, крім Мадрида, є всього три міста з населенням понад 100 тис. чоловік - Сарагоса, Вальядолид і Сантандер.

Основна маса великих міст розташована в більше розвинені приморські районах

Багато іспанських міст, особливо у внутрішній Іспанії, виникли й сформувалися в середні століття, в епоху боротьби з арабами за відвоювання країни. Вони були адміністративними, торговими центрами, фортецями. Для таких міст характерні невисокі кам’яні будинки, вузькі вулиці, безліч церков і головна площа в центрі міста ссобором.

В іспанських містах збереглася безліч видатних архітектурних пам’ятників стародавності й середньовіччя. (Цікаво відзначити, що в Мексиці, Централь ний и’ Південній Америці збереглося, особливо у внутрішніх районах цих країн, багато міст іспанського типу, створених в XVI-XVIII вв. іспанськими завойовниками-конкістадорами за зразком і подобою кастильских міст.)

У країні існує багато невеликих городків, які по суті є великими сільськими населеними пунктами. Це як би перехідний щабель від міст до сільських населених пунктів, у яких проживає більше 50% населення Іспанії

Значна частина сільського населення Іспанії проживає у великих населених пунктах. Це особливо характерно для посушливих внутрішніх районів Іспанії

Невеликі поселення характерні для районів Валенсії й Галисии. У цих областях є поселення хутірського типу. По своєму зовнішньому вигляді села зберегли багато рис середньовіччя. По даним перепису населення 1950 р. загальна чисельність самодіяльного населення склала 10,8 млн. чоловік. Половина його була зайнята в сільському, лісовому господарстві й рибальстві, менш 25% -у промисловості, 4% - на транспорті й зв’язку, 6% - у торгівлі, 14% - в адміністративному й військовому апарату, особистому служінні й т. д.

У післявоєнні роки багато сотень тисяч селян втратилися землі й поповнили армію сільськогосподарських робітників. Їхнє число досягає в цей час близько 4 млн. чоловік. Багато власників дрібних підприємств і майстерень не в змозі витримати конкуренцію з великими компаніями

Для Іспанії типовим є висока питома вага осіб, що перебувають у служінні в, поміщиків, Капіталістів, духівництва, чиновництва (прислуги й т.п.).

Це характерно для Іспанії вже з періоду середніх століть, що пояснюється низьким рівнем економічного. розвитку країни. Цим же пояснюється наявність значного прошарку дрібної буржуазії міста (торговці, ремісники й т.п.). Іспанія завжди була країною засилля чиновників. В останні 15років прошарок чиновників ще більше збільшилася

Сильні позиції продовжує зберігати католицька церква. У країні налічується понад 200 тис. священиків, черниць, ченців і інших служителів культу, зміст яких важким тягарем лягає на плечі трудящих

Офіційна мова країни - іспанський - один з романських мов, що виникли на основі розмовної латині римських легіонів

У силу особливостей історичного розвитку населення різних історичних областей і провінцій досить відрізняється друг від друга по розмовній мові, типу розселення, трудовим навичкам, звичаям

Крім іспанців, що становлять основну частину населення, у країні є: 5,5 млн. каталонцев, 2,5 млн. галисийцев (близьких по мові й звичаям до португальців) і близько 0,7 млн. басків - всі вони становлять біля ‘/з населення Іспанії. Національні райони займають до 16% території країни. Каталонци, галисийци й баски проживають не тільки у відповідних історичних областях, але й у сусідніх провінціях, а також за межами Іспанії. Каталонци, галисийци й баски - народи древньої культури. Перші документи каталонською мовою від носяться до XII в. Древніх корінь мають також галисийский, баскські мови, культура й мистецтво

Pages: 1 2

Збережи - » Населення Іспанії . З'явився готовий твір.