БАНГЛАДЕШ, Народна Республіка Бангладеш, держава в Південній Азії, утворене на місці колишньої пакистанської провінції Східний Пакистан. Її політичні лідери 26 березня 1971 оголосили про державотворення за назвою Бангладеш, що означає «бенгальський народ». Фактична дата підстави 16 грудня 1971, коли пакистанські війська здалися об’єднаному командуванню восточнобенгальских і поддерживавших їх індійських збройних сил. Країна розташована головним чином у межах дельтових рівнин Гангу й Брахмапутри й гірської області на стику з Мьянмой і північно-східною Індією. Бангладеш граничить із Індією й на дуже короткій ділянці з Мьянмой, на півдні обмивається водами Бенгальської затоки. Площа 144 тис. кв. км. Чисельність населення 125,7 млн. чоловік. Бангладеш одна із самих густонаселених країн миру. Столиця й найбільше місто - Дакка.

Будова поверхні. Рельєф країни сформувався під впливом діяльності вод Гангу, Джамуни, Брахмапутри, Мегхни і їхніх припливів. Уздовж берегів рік, що утворять многорукавную дельту, простягнулися прируслові вали, зовнішні борти яких порожнього спускаються до заболоченого й влагонасищенним заплавним низинам. Хоча порожня вода виходить за межі валів лише в пік паводків, вона може триматися в зниженнях рельєфу цілий рік. Ганг перетинає країну від західної границі в південно-східному напрямку. Після злиття із Джамуной їхній об’єднаний потік Падма теж треба на південний схід, до злиття з Мегхной. Уже під цією назвою ріка впадає в Бенгальську затоку, як і поточні безпосередньо на південь протоки Гангу - Падми: Сибса, Бхадра, Пусур, Гарай - Мадхумати, Кача, Ариалхан, Буришвар.

Розливи на великих ріках тривають кілька тижнів. Порожні води переборюють бар’єр прируслових валів і затопляють великі території мулистими потоками. Регулярно затопляються під час повеней значні території округів Дакка й Фаридпур у центральній Бангладеш, де алювіальні ґрунти, збагачувані мулом при паводках, характеризуються високою природною родючістю. У повіддя Ганг, Брахмапутра, Джамуна й інші ріки часто міняють русла. Це нерідко приводить до розмиву сільськогосподарських угідь і утворенню нових піщаних островів у широких руслах мігруючих водотоків

На північному сході країни розливи припливів Мегхни носять більше стабільний характер. Уздовж підстави плато Шиллонг в Індії пролягає прогин, що простягається далі на південь на територію Бангладеш, де називається западиною Мегхна. Місцями западина навіть в 320 км від узбережжя піднята не більше ніж на 3 м над у.м. Порожні води заповнюють зниження, образуя існуючі із травня по жовтень озера

Хоча північно-західні райони Бангладеш, що представляють собою межиріччя Гангу й Брахмапутри, займають більше високе положення, максимальні оцінки поверхні ледь перевершують 90 м. Тут в умовах пологого ухилу місцевості до півдня переважають ерозионно-аккумулятивние форми рельєфу. Потужність осадового чохла досягає декількох сотень метрів. На р.Тиста відбуваються катастрофічні повені, і русло часто міняє своє положення

На південно-сході Бангладеш із північно-заходу на південний схід простягнулися глибоко розчленовані західні хребти гір Лушаи й гори Читтагонг. У горах Читтагонг окремі вершини досягають оцінок ок. 900 м, а найвища крапка країни гора Ренг-Тланг - 957 м. У середньому плині головної ріки цього району Карнапхули споруджена перша в країні ГеС.

Клімат. Бангладеш свойствен типово мусонний клімат. Зими м’які, сухі й сонячні. Середні добові температури січня перебувають у діапазоні від 12 ° до 25 ° С. Літо жарка, дощове, середня температура самого жаркого місяця – квітня 23–34 ° C. Середнє річне кількості опадів 2000–3000 мм. У сухий сезон, з листопада по лютий або березень, східні райони країни звичайно одержують менш 180 мм атмосферних опадів, на північно-заході їх випадає менш 75 мм. Із квітня по травень – сезон «малих дощів», так необхідним селянам, що готується до оранки, для раннього посіву осіннього рису ауса. У цей самий жаркий сезон сума опадів на сході Бангладеш перевищує 380 мм, середньодобові мінімальні температури становлять 21–26 ° С, максимальні – 32 ° С. Властиво дощовий період триває із червня по жовтень, коли мусонний повітряний потік вторгається з боку Бенгальської затоки й приносить більше 1270 мм. Термічний режим досить стійкий: повітря, як правило, не прогрівається вище 31 ° С. Уночі можуть бути помітні похолодання до 6 ° С. Опади, присвячені до квітня й вересня-жовтню, мають вирішальне значення для сільського господарства. Без квітневих дощів, що розм’якшують землю, доводиться відкладати посіви рису ауса й головної ринкової культури - джуту. «Малі дощі» нестабільні по кількості принесеної ними вологи, що позначається на стійкості агропроизводства. При слабких і запізнілих мусонних дощах можливий серйозний недорід зимового рису амон, що звичайно домінує в посівах і дає більше високий урожай, чим осінній рис аус і літній рис боро разом узяті. Прибережні округи Бангладеш, що особливо примикають до естуарію Мегхни, сильно страждають від тропічних циклонів, що приводять до масової загибелі людей і серйозних матеріальних втрат. Так, наприклад, жертвами припливу під час проходження одного з таких циклонів у листопаді 1970 стали кілька сотень людин. Великий збиток заподіюють повені. Особливо сильна повінь відбулася в 1998, коли затопленої виявилася третина території країни (що привело також до спалаху епідемій). Меншу втрату наносять бури із градом, що трапляються найчастіше в березні-квітні, і урагани

Ґрунту. На сході країни в підніж крутосклонних гір на грубощебнистих наносах і на мелкоземе сформувалися коллювиальние ґрунту. На іншій території Бангладеш поширені різноманітні алювіальні ґрунти. У межах височин Баринд і Мадхупур на древньому плейстоценовом аллювии домінують глинисті латеритні ґрунти, т.зв. червоний кхьяр, які в сухий сезон сильно ущільнюються. У дельтових районах у межах дії морських припливів поширені засолені глинисті важкі ґрунти. З боку Бенгальської затоки їх облямовує смуга легких піщаних ґрунтів. У порівняно великих зниженнях рельєфу панують ґрунту важкого механічного складу. Алювіальні ґрунти мають супіщаний і піщаний склад у долинах рік Брахмапутри, Мегхни й Тисти й глинистий - у басейні Гангу

Рослинність . У Бангладеш переважають культурні ландшафти. Природна рослинність збереглася лише в декількох районах. Наприклад, мангрові ліси поширені в Сундарбане на південно-заході країни. У них домінує дерево сундри. У горах Лушаи й Читтагонг ростуть вологі тропічні вічнозелені й мусонні ліси, які скидають листя в суху пору року. У лісах поширені такі коштовні породи, як тикове й саловое дерева. У низкогорьях, де практикується перелогове землеробство, корінні ліси заміщаються бамбуковими джунглями. На б ? льшей частини території країни ліси давно зведені, і на їхньому місці переважають сільськогосподарські вгіддя

Тваринний мир. У лісах іноді зустрічається бенгальський, або королівський, тигр. На південно-сході живуть дикі слони. Нерідкі носороги, леопарди, цивети, шакали, олені мунтжак і індійський замбар, дикі кабани. У прибережних водах Сундарбана звичайні крокодили. У Бангладеш багато мавп, кажанів, видр, мангустов, землерийок, пацюків і звичайних мишей, а також безліч видів птахів (павичі, фазани, куріпки, качки, папуги, бенгальський гриф і ін.). Із плазуючих водяться змії, у тому числі кобри й крайти, а також ящірки, включаючи гекконов. Із земноводних зустрічаються саламандри, жаби й жаби

Демографія. Відповідно до перепису населення 1951, на території Бангладеш (тоді провінції Східної Пакистан) проживало 44 957 тис., а в 1961 - 54 353 тис. чоловік, тобто темпи щорічного демографічного росту становили ок. 2%. У наступне десятиліття вони підвищилися до 2,7%. Незважаючи на прийняту програму «планування сім’ї» і більші людські втрати через катастрофічний циклон в l970 і громадянської війни 1971, чисельність населення в 1970-е роки продовжувала швидко збільшуватися. Відповідно до переписів 1974 і 1981, у країні налічувалося відповідно 76 398 тис. і 89 940 тис. жителів, тобто щорічний приріст населення оцінювався в 2,4%. В 1981-1995 темпи приросту населення знизилися до 1,6% у рік. Середня очікувана тривалість життя в країні 57 літ

Pages: 1 2