Народ у романі у віршах «Євгеній Онєгін»

А. С. Пушкін показав у романі духовні пошуки кращих представників російського дворянства, відбив життя цієї соціальної групи у всьому її різноманітті й складності. В. Г. Бєлінський заслужено назвав цей добуток енциклопедією російського життя й найвищою мірою народним добутком. Народності роману не тільки у вираженні народного духу, традицій, світовідчування, національної самосвідомості, втілених переважно в образі Тетяни Ларіній, авторських відступах, але й безпосередньо в образах представників народу, у замальовках з натури. Автор створив широку й об’ємну панораму життя російського суспільства, і народна стихія відбита в романі досить повно. У першому розділі автор зображує ранок трудового Петербурга, протиставляючи його дозвільному, протиприродному способу життя столичного дворянства. Що ж мій Онєгін? Напівсонний У постелю з балу їде він: А Петербург невгамовний Уж барабаном пробуджений. Встає купець, іде рознощик На біржу тягнеться візник, Із глечиком охтенка Поспішає…

Працююче населення Петербурга встає ледве світло, заробляючи собі на життя, забезпечуючи нормальну життєдіяльність міста й паразитичне існування столичної аристократії. Достаток дієслів підкреслює бадьорий трудовий ритм, здоровий робочий настрій великого міста, що прокидається, епітет “невгамовний” підсилює враження настроєності на роботу, цілеспрямованості, созидательности. Досить повно описаний образ няньки Тетяни

Це втілення доброти, відданості, дбайливості. Зворушливо мила метушливість бабусі, її щира прихильність до своєї вихованки, невгамовне бажання догодити улюблениці. Поетичністю, мрійністю, захопленістю, таємничими народними переказами, повір’ями, піснями, страшними загадковими оповіданнями, що чарують піснями кріпосних дівчин Тетяна зобов’язана няньці. Світовідчування, вірність моральним завітам старовини, любов до природи й гармонічний зв’язок з нею викликані, безумовно, зворушливо щирими, задушевними оповіданнями няньки

Коли в Тани смуток і сум’яття в душі, вона по звичці звертається до своєї виховательки, щоб знайти спокій, умиротворення, стан гармонії з навколишнім світом. “Що, Таня, Що з тобою? – “Мені нудно, Поговоримо про старовину”. - “Про що ж, Таня? Я, бувало, Зберігала в пам’яті не мало Стародавніх былей, небилиць Про злих парфумів і про дівиць…” Закохана Тетяна просить розповісти, як закохувалися за старих часів, як знаходили свій нареченого, як шукали свій шлях на щастя. Нянине оповідання не вселило оптимізму дівчині в реальності втілення її мріянь, так, втім, Тетяна й не могла розраховувати на іншу відповідь. Народна мораль, що пропонує смиренність, покірність, абсолютне підпорядкування волі батьків, вірність нареченому, хоч і не улюбленому, але даному раз і назавжди.

Нянька без тіні сумніву переконує улюбленицю в тім, що почуття дівчин рівно нічого не значили в долі: “И, повно, Таня! У ці copyright

Збережи - » Народ у романі у віршах «Євгеній Онєгін» . З'явився готовий твір.

Народ у романі у віршах «Євгеній Онєгін»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.