Бувають мальовничі руїни храмів, Бувають недобудовані палаци. Ив. Толстой На початку міркувань про Набокове-Поета відразу треба обмовити, що поезія його - це частина цілої творчої гармонії письменника. Вірші його розкидані по романах і повістям. У такому прийомі є навіть деяка оригінальність: звичайно прозаїки приводять чужі віршовані рядки у своїх книгах. Приведу вірш із роману «Дарунок»: Люби лише те, що редкостно й мимо, Що крадеться окраїнами сну, Що злить дурнів, що смердами казнимо; Як батьківщині, будь вимислу вірна. ПРО, заприсягни, що віриш у небилицю, Що будеш тільки вимислу вірна, Що не замкнеш душі своєї в темницю, Не скажеш, руку простягнувши: стіна

У матерії вірша, в copyright