В 1212 р. великий князь володимиро-суздальський Всеволод рассорился із сином своїм старшим Костянтином, князем ростовським, і передав Володимир і старшинство своєму другому нащадкові - Юрію (Георгію). Однак, як поховали діти Всеволода, стало ясно, що не буде миру між Всеволодовичами. Став боротися Костянтин за старшинство. В 1212-1216 гг. була усобица. І, зрештою, у битві на Липице переміг Костянтин Юрія й братів своїх - союзників Юрія. У долю Юрію було видане маленьке містечко на Волзі - Радилов. Але не призначено було Костянтинові Ростовському довго бути великим князем, умер він в 1218 р. ( 33-х років від роду), а престол володимиро-суздальський передав Костянтин за заповітом Юрію.

У часи усобици й відразу після її не спокійно було на російському прикордонні у Волги. Волзькі болгари, які багато постраждали за старих часів від походів на них Андрія Боголюбського й Всеволода Велике Гніздо, прийнялися мстити Русі. На лівому луговому березі Волги попалили болгари безліч сіл, посікли чоловіків, а жінок, дітей і худобу погнали. Дійшли вони до Устюга Великого, намериваясь імовірно, проникнути в землю чуді, куди ходили за даниною й торгувати російські молодці, особливо новгородські ушкуйники. Погроми на берегах ріки Унжи відбулися вже в 1219 і 1220 р., коли на престолі володимиро-суздальському вужі сидів Юрій Всеволодович.