Мурчика мені подарувала подруга на день народження. Кошеня було рыженький, пухнатий, ласкавий, і всі думали, що воно буде гарним. А насправді це був страшний розбійник. Коли я йшла в школу, Мурчик відразу залазив у мою кімнату, і починалася суєта. Книги, зошита падали додолу й розліталися по підлозі. Особливо йому подобалося гратися з моїм ведмедиком. Кошеня тягало Піна скрізь, де захочеться. Моя подруга порадила віддати комусь Мурчика, але я не погодилася. Кошеня - це не іграшка, а жива істота. Його не можна, погравши тиждень-дві, викинути на вулицю. Це було б жорстоко.

Людина не народжується на мир поганої або гарний. Такий він стає завдяки багато чому: спілкуванню з людьми, вихованню будинку, у школі. Школою доброти, високих моральних якостей є чуйне відношення до «братів нашим меншим».

Мурчик припинив бешкетувати після одного випадку, що трапився з ним, улюбленим заняттям рыженького бешкетника було сидіти на підвіконні й дивитися на вулицю. У той день погода видалася просто чудова: лагідно світило сонечко, співали птаха. Кошеня стрибнуло на підвіконня й почали спостерігати за пташками. Я була у своїй кімнаті, коли раптом почула жалісне нявкання Мурчика. Забігши на кухню, я ледь встигла схопити свого улюбленця. Ще мить - і він би полетів шкереберть додолу. У мене й дотепер перед очами переляканий погляд Мурчика, що відображав страх. Після цього жахливого випадку мій котик повзрослел, припинив робити безлад у моїй кімнаті

Зараз це дорослий гарний кіт. Характер у нього незалежний, гордий. Він дозволяє тримати себе на руках, гладити, пестити лише певний час. Коли йому набридає, починає невдоволено фиркати й навіть звертається до пазурів або зубів. Мурчик здатний і на щиру прихильність до свого хазяїна, законно вимагаючи при цьому взаємній любові й не прощаючи образ. Щоб правильно поводитися із тваринами, потрібна стриманість, пещення, терпіння й багато любові до створень, таких несхожих на нас