Що б ви подумали, якби раптом побачили на вулиці дівчини-підлітка, на якій були б панчохи різних кольорів? Ви скажете: нічого дивного ні, якщо мова йде про героїн казки Линдгрен, шведської письменниці. Одну ногу Пепи прикрашав чорну панчоху, другові - коричневий. Дивна дівчина, чи не так? Але нічого дивного немає. Дівчина вирішила здивувати навколишніх її людей, залучити до себе увага. Уявите собі: висока, струнка, у коротенькому платті дівчина незвичайна. Тут є елемент вигадки. На синє плаття Пеппи нашила чорний клаптик, не вистачило тканини - чому б не нашити клаптик? Хто сказав, що Пеппи зіпсувала плаття? Навпаки, вийшло дуже модно, головне, Пеппи таке плаття по душі.

Лаковані незвичайні ботоночки на ногах у Пеппи. Звичайно, можна припустити, що мати Пеппи вмерла, а батько зник. Відсутність уваги дорослих і відбилося на способі життя дівчини. Але ясно інше - Пеппи не хотілося б засмучувати своїх батьків. Вона вірила, що мати дивиться на неї з неба, а батько, може, і найдеться і йому, напевно, не дуже приємно буде побачити доню в такому дивному одязі. Так, Пеппи бажала виглядати по-своєму серед ровесників. У дівчини були друзі: конячка, що вона носила на руках і яка жила в неї на терасі, і мавпочка, кличка якої була несподіваною - пан Нильсон. У школу Пеппи не ходила - вона вважала, що там нецікаво. А коли все-таки вирішила побувати в школі, накоїла такого, що не сподобалося нікому: ні учням, ні вчительці.

Я подумала, а змогли б ми от так, добрий^-доброму-по-доброму, поставитися до Пеппи, як діти, які бачили її витівки? Напевно, так, тому що Пеппи - дівчина непередбачена, вона не така, як інші. А з такими людьми завжди цікаво спілкуватися. А щодо вихованості, тут тільки терпіння допоможе, і Пеппи буде зразковою дівчиною.