Сергій Олександрович Єсенін - найбільший поет початку XX в. Людина, у своїх віршах восхваляющий батьківщину, людей, природу. Його вірші, насичені любвеобильностью, досить повно характеризують Росію: ПРО Русь - Малинові поля И синь, що впала в ріку, - Люблю до радості й болю Твою озерну тугу. Єсенін намагався виразити у віршах риси свого характеру, показати, наскільки він дорожить своєю батьківщиною. Поет постійно захоплюється багатою історією й практично що не змінилися із часом традиціями й звичаями. Прочитавши його вірші, можна представити Росію як країну, де люди живуть винятково в рубаних дерев’яних хатах: Гой ти, Русь моя рідна, Хати - У ризах образа. Не видать кінця й краю - Тільки синь ссе очі. Безсумнівно, що на світовідчування поета вплинула його мала батьківщина - Рязанська all so ch. ru 2001 2005 губернія, народився й ріс поет у простій селянській сім’ї. Навколишнє оточення, а головне - люди вплинули на формування особистості поета У своїх віршах Єсенін багато філософствує, порівнює спокійну й незворушну Росію з лісом. Опис дерев займає в поезії Сергія Олександровича значну частину

Під фарбами лісу поет має на увазі настрій людей, що звикли випробовувати будь-які труднощі й позбавлення. Він розуміє, наскільки відстає Росія від цивілізованих країн Європи. Однак, незважаючи на це, Єсенін підкреслює історичну цінність “недоторканого краю”, пишається своєю батьківщиною й російським народом. Більшу частину своїх віршів поет присвячує природі рідного краю. Він не розглядає які-небудь окремі визначні пам’ятки “чудових куточків природи”, намагається охопити всю Росію вцелом.

Мистецьки підносить нам ті якості навколишні нас миру, на яких ми не загострювали своєї уваги. З метою підкреслити особливості російського лісу Єсенін використовує грамотний, аж ніяк не позбавлений смаку стиль. Як художник-пейзажист малює фарбами на полотні, так і С. А. Єсенін описує “близькі серцю місця”, використовуючи при цьому перо й чорнило. Скільки почуттів і емоцій вкладено в його слова: Тобі однієї плету вінок, Квітами сиплю стібку сіру. Об Русь, покійний куточок, Тебе люблю, тебе й вірую. У пізніх віршах Єсеніна звучать нотки тривоги й занепокоєння за свою батьківщину. Поет усвідомлює, наскільки важке життя простого народу: Серце плакуча дума, Ой, не весел ти, край мій рідний. Важкий революційний час, страждання й смерть людей не змогли змінити відносини Єсеніна кродине.

Він як і раніше залишався вірний своїм переконанням, уважаючи, що в Росії велике призначення. ПРО Русь, змахни крылами, Постав інше кріплення. Поет-Філософ за допомогою похмурих тонів описує, підносить свої почуття й переживання за ніколи могутню державу: Відговорив гай золота Березовою, веселою мовою, И журавлі, сумно пролітаючи, уже не жалують більше ні про кого. Ще більше патріотизму простежується у віршах Єсеніна після возращения із чужини. Поет усвідомлює, наскільки дорога йому Росія. лад, Що Змінився, і влада не зуміли зломити дух Єсеніна, він хотів жити на своїй батьківщині й захоплюватися своїм народом