Урятувавшись, завдяки чудесному втручанню богині Левкофеи, від бури, піднятої Посидоном, Одиссей випливає на берег о. Схерии, де живе щасливий народ - феаки, мореплавці, що володіють казковими кораблями, швидкими, "як легкі крила иль думки", що не бідують у кермі й розуміючої думки своїх корабельників

Зустріч Одиссея на березі з Навсикаей, дочкою феакийского пануючи Алминоя, що прийшла до моря стирати білизна й грати в м’яч зі служницями, становить зміст багатої ідилічними моментами 6-й книги. Алкиной, зі своєю дружиною Аретой, приймає мандрівника в розкішному палаці (кн. 7) і влаштовує в його честь гри й бенкет, де сліпий співак Демодок співає про подвиги Одиссея й викликає цим сльози на очах гостюючи (кн. 8). Картина щасливого життя феаков дуже цікава. Є підстави думати, що по споконвічному змісті міфу феаки - корабельники смерті, перевізники в царство мертвих, але цей міфологічний зміст в "Одиссее" уже забутий, і корабельники смерті замінені казковим "веслолюбивим" народом мореплавців, ведучих мирний і пишний спосіб життя, у якому, поряд з рисами побуту торговельних міст Ионии VIII - VII вв., можна доглянути й спогаду про епоху могутності Криту

Феаки, багато обдаривши Одиссея, відвозять його на Итаку, і розгніваний Посидон обертає за це їхній корабель у стрімчак. Відтепер феаки вже не будуть розвозити мандрівників по морях на своїх бистроходних. кораблях. Царство казки кінчається