Москва Цветаевой. У своїх віршах про Москву Марина Цветаева звертається до рідного міста не просто як до рідної домівки, де знаходить собі притулок будь-який “бездомний”, що живе на Русі, але й, як мені здається, до кого реально існуючому, живому, і в той же час невидимому й далекому. Москва! Який величезний Страиноприимный будинок! Всяк на Русі бездомний Ми все до тебе прийдемо. М. Цветаева не зрячи так докладно описує московські будинки й фрагменти життя їх колишніх мешканців

У кожному чотиривірші “Будиночків старої Москви” перед нами спливають майже забуті образи й реліквії. Кучері, схилені до пяльцам, Погляди портретів в упорі Дивно усі права захищені 2001-2005 постукувати пальцем Об дерев’яний забір! Для Цветаевой Москва це також величезний храм, що зціляє будь-яку щиросердечну недугу

Так у вірші “Над синевою підмосковних гаю” Марина Іванівна описує сліпих, “у тьмі пасщих Бога” і, що ступають по Калузькій дорозі по напрямку, звідки доноситься дзенькіт московських дзвонів. Ці люди-сліпі, хоча цілком можливо, що ока їх бачать, а сліпота виражає себе в марних життєвих пошуках, у розпачі, у зневірі. Однак, у той же час ця сліпота настільки вже задушила, висушила цих людей, що як у передсмертну годину вмираючий раптово легшає, так і їх у самий критичний момент життя раптом опромінює дзенькіт московських дзвонів, що пророкує порятунок і розрада. Цей дзенькіт доноситься звідкись снебес.

И мені здається, що саме саме це й показує відношення Марини Цветаевой до Москви, як до святині. В іншому вірші Цветаева так говорить про це: И не знаєш ти, що зарозвівайся в Кремлі Легше дихається чим на всій землі! І не знаєш ти, що зарозвівайся в Кремлі Я молюся тобі до зорі

Отчого М. Цветаева загострює свою увагу саме на Кремлі, адже Москва велике місто, де існує багато місць, які Цветаева могла б назвати також самими чистими в духовному змісті цього слова? Ні, Кремль дійсно є духовним центром Москви. Адже навіть історія його побудови носить містичний відтінок. Всі башточки Кремля розташовані строго під небесним розташуванням сузір’їв і, я думаю, що цей не простий збіг

Можливо, що молитву поруч із Кремлем М. Цветаева обертає не тільки до Москви, Росії, але й безпосередньо до небес. Ганна Саакянц у своїй вступній статті до збірника віршів М. Цветаевой упомянает про життєві девізи Марини Іванівни, які природно наклали відбиток на всю її творчість: “Все моє життя роман із власною душею”; “Мені нічого не потрібно, крім своєї душі”. Мені здається, що подібні девізи можуть бути вимовлені тільки людиною, що володіє величезною внутрішньою дисципліною, багатою культурою, похвальною впевненістю в собі. Жаль, звичайно, що до кінця життя Марина Іванівна зневірилася в себе. І, напевно, тому вона закінчила свій життєвий шлях так трагично.

Однак, вона залишила велику спадщину після себе свої вірші, у яких відбилася її глибока натура. Коли я читаю ці вірші, я почуваю, що всі образи, всі пейзажі й всієї думки, що втримуються в них, Марина Іванівна брала із глибини своєї душі, буквально черпала із себе, доносячи до нас свою велику мудрість