Євгеній Онєгін - головний герой роману. Він представлений читачам як молодий джиґун, що відповідає критеріям світла, франт не тільки по одязі, але й по способі життя. Пушкіна порівнює Онєгіна із Чацким, що також був розумний і не визнавав погляди світського суспільства, але, незважаючи на те що Онєгін нехтує світло, воно все-таки живе за його законами, нічого не міняючи, а лише равнодушно нудьгуючи. Таке середовище й сформувала переконання, мораль і інтереси героя.

Уже з перших сторінок Пушкін знайомить нас із Онєгіним. Герой одержує типове для свого часу виховання:

Спершу Madam за ним ходила,

Потім Monsieur її перемінив;

Дитина була резов, але милий.

Monsier l'Abbe, француз убогої,

Щоб не змучилося дитя,

Учив його всьому жартуючи…

Утворення було поверхневим: “чому-небудь і як-небудь”. Онєгін дуже рано в досконалості вивчив “науку страсті ніжної”, і вона поступово заміняє в ньому здатність глибоко почувати. Онєгін - людина мислячий, його швидко перестають задовольняти світські перемоги й “вседенні насолоди”.

У першому розділі докладно описується розпорядок дня молодого джиґуна: безцільне пропалювання життя на бульварах, у ресторанах і театрах, на безтурботних бенкетах і балах. Пушкіна описує й одяг героя, і його кабінет:

Усе, що в Парижу смак голодний…

Винаходить для забав, для розкоші, для млості модної, -

Усе прикрашало кабінет

Філософа в осьмнадцать років,

Пушкін детально описує времяпрепровождение світського джиґуна, його інтереси, побут. Далі треба опис обіду в ресторані. Там чекає Онєгіна Каверін, гусарський офіцер, учасник гульб і пиятик. Згадування друга Онєгіна допомагає зрозуміти суперечливість вигляду самого Онєгіна. З одного боку, порожнеча життя світської людини, з іншого боку - серйозне читання, широке коло інтересів. Євгеній, не привчений до праці, “нудячись щиросердечною порожнечею”, намагається знайти розвагу в читанні, але не знаходить у книгах того, що могло б відкрити йому сенс життя. У цей час умирає дядько Онєгіна, залишивши йому в спадщину маєток. Онєгін виявляється в селі, але ці зміни також нічого не міняють у його житті:

Два дні йому здавалися нові

Відокремлені поля…

На третій гай, пагорб і поле

Його не займали боле;

Потім уже наводили сон… -

Поступившись місцем звичайній нудьзі.

Не менш докладно описаний і побут помісного дворянства. Автор показує заняття повітових поміщиків: їхньої зустрічі, бенкети, свята, роботи, розмови.

У селі Онєгін уникає сусідів, і вони поступово “усе дружбу припинили з ним”. А загальний глас був такий:

Сусід наш неук; сумасбродит;

Він фармазон; він п’є одне

Склянкою червоне вино…

У цей час у село приїжджає новий поміщик - Володимир Ленский. Йому, як і Онєгіну, не подобалися бенкети й шумні бесіди. Він любив сімейний затишок і теплоту. В оточенні, у якому потрапив Ленский, по достоїнству його міг оцінити тільки Онєгін. Історія дружби Онєгіна й Ленского приводить до висновку, що ці два чоловіки дійсно були лише “від робити нема чого друзі”. “Ми почитаємо всіх нулями, а одиницями себе”, - підкреслює автор. Одним із сусідів Онєгіна була сім’я Ларіних, у яких любив по вечорах бувати Ленский. Він їздив туди, щоб побачити з Ольгою, що любив тремтливо й ніжно. Всіма справами в цій сім’ї заправляла мати Ольги й Тетяни. Її, “не спрося, видали заміж” за Дмитра Ларіна, а після весілля відвезли в село. Вона небагато поплакала, але незабаром звикла до нудьги сільського життя й “відкрила таємницю, як чоловіком самодержавно керувати”. Вона стала типовою повітовою поміщицею. Вона була “проста, але дуже мила бабуся”. Такою же була й Ольга. Пушкіна пише, що вона “конвалія потаєний, незнаний у траві глухої ні метеликами, ні бджолою”. У цьому виражається порожнеча її душі. Хоч Ольга скромна, слухняна, весела й простодушна, але вона однаково не залучає особливої уваги Пушкіна. Йому милею всього Тетяна. Вона була самотньою дівчинкою: “У сім’ї своєї рідної здавалася дівчинкою чужий”. Вона не любила грати з перевесницями, у неї був особливий мир, у який вона поринала. Зі своїми питаннями вона зверталася до книг, а не до дорослого:

Їй рано подобалися романи;

Вони їй заміняли все;

Вона влюблялася в обмани

И Ричардсона й Руссо.

Вона розуміла порожнечу життя помісного дворянства; блиск і порожнеча світського суспільства її не залучали. Тетяна мріяла про людину, що вніс би в її життя зміст, був би схожий на героїв романтичних романів, якими вона зачитувалася. Таким здався їй Онєгін. Вона написала Онєгіну любовне визнання, порушивши тим самим моральні й етичні закони того суспільства й часу, перший зізналася в любові чоловікові, але одержала різку відмову. Любов принесла Тетяні одні страждання.

Постійно перериваючи оповідання роману своїми зауваженнями, автор повідомляє нас своя думка із приводу тих або інших подій, дає характеристики своїм героям, розповідає про себе. Ми довідаємося про друзів автора, про літературне життя, про плани на майбутнє, про любов і многом іншому. Це дає нам можливість скласти уявлення не тільки про героїв роману, про життя російського суспільства того часу, але й про особистість самого автора.

Збережи - » Мої враження від перших розділів роману А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» (2) - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” . З'явився готовий твір.