Мої батьки дуже зайняті люди: батько працює інженером-конструктором у науково-дослідному інституті, а мама - коректор у видавництві. Працюють вони весь тиждень із ранку до вечора, а ми із сестрою Оленкой після школи господарюємо будинку

Був такий час, коли нічого робити не хотілося, але це було давно. Зараз ми підросли й зрозуміли, що можна розділити обов’язку так, щоб ніхто не ображався. От, наприклад, приготавление їжі. Готовити я люблю, може, навіть після закінчення школи піду вчитися на кухаря. Оля вміє готовити, але не дуже любить ця справа, от ми й домовилися: я готовлю, вона миє посуд. Або навпаки, якщо їй захочеться щось приготувати. Ну, а продукти купуємо ми з нею разом, тому що досить часто буває потреба порадитися, та й сумки нести вдвох легше й веселіше.

Збирання квартири - також наш обов’язок. Ми давно розділили «зони відповідальності» - спочатку кожний прибирає свою кімнату, потім відразу наводимо порядок і чистоту в сінях, а після цього Оленька миє кухню й ванну кімнату, а мені дістаються спальня й туалетна кімната

Ще одна важлива чоловіча справа - виносити сміття й стежити за чистотою цебра - це моя робота, і я виконую її без нагадувань, а Оленька має дополнительнуя навантаження - доглядати за рослинами на кухні. Чомусь ця робота їй не дуже подобається - напевно, вона боїться передозувати добрива або занадто залити квіти. Нічого, нехай звикає до відповідальності, їй уже десять років - майже доросла. Мама купила Оле червону маленьку лійку й блакитне цебро для відстоювання води, тому що не можна ж поливати рослини холодною водопровідною водою. Я допоміг сестричці зробити кілька паличок для розпушування ґрунту в горщиках - думаю, тепер їй приємніше доглядати за нашим маленьким садком. Тато іноді жартує: «Коли, Оля, будеш пригощати нас бананами?». Жарту жартами, а кімнатні помідори вже потроху цвітуть, отже, надія на врожай є. А пари тижнів назад мама порадила нам з Олей посіяти в шухлядку насінь петрушки. Зараз вони вже почали сходити - дуже красиво, кучерявий смарагдовий коврик росте в шухлядці. Довелося мамі купувати Оле ще й маленький обприскувач - робити дощик для нашої петрушки. Ми сподіваємося колись спробувати ароматної зелені, якщо Тася дозволить. Тася - це наша блакитна попугаиха. Тільки-но зелений коврик з’явився, Тася все зрозуміла - ранком першої летить до кухні й клює потихеньку травичку. До речі, прибирати в Тасиной клітці - обов’язок Оли, це вона робить спритно й із задоволенням. Улаштувала для пташки різні атракціони, поставила маленький басейн для купання, дзеркальце підвісилася

Є в нас ще один член сім’ї - абрикосовий пудель Кузя, от за ним уже я доглядаю. По-перше, тому що я старший, а по-друге, Кузя не дуже слухається жінок, від Оленьки навіть утекти може, лови його потім, а я його дресирую без проблем. Але основне моє завдання - вигуляти Кузю двічі або тричі за день, нагодувати ранком і ввечері й взагалі, стежити, щоб йому було гарно. Довелося навчитися навіть варити вівсяну кашу й терти морква на тертці, тому що вівсянка дає собаці дуже гарний блиск вовни, а морква - це вітаміни й мінерали. І коли сусіди, які вигуливают своїх собак, запитують мене, що це я роблю, що мій собака така здорова й весела, - це я сприймаю як комплімент

От, здається, і всі наші домашні обов’язки. І ні, забув ще про одну справу - щочетверга я йду купувати газети: одну для тата, одну для мами, і ще одну, дитячу - нам з Оленькой. Це, напевно, один із самих приємних обов’язків, тому що дуже вже подобається нам розгадувати різні задачки, кросворди, шаради й головоломки. Батько хвалить нас: Ну й діти! І працьовиті, і розумні!» А мама завжди відповідає: «Обережно - перехвалиш!». А нам із сестричкою однаково приємно.