Вражає велике поле творчої діяльності Михайла Грушевського: історія, етнографія, археологія, літературознавство, соціологія, публіцистика, художня творчість, суспільно-політична сфера

Наукова спадщина надзвичайно велика й різноманітно, він автор майже двох тисяч робіт, які збагатили європейську й національну культуру. Особливий інтерес викликають драматичні твори Грушевського: «Хмельницький у Переяславі», «Ярослав Мудрий», а також кіносценарій «Запорожці».

Видатний український історик розглядав історичні дослідження як теоретичну основу для практичної української політики. У публіцистичній статті «Українська незалежність і її історична необхідність» обґрунтував стратегію встановлення державної незалежності, а також поставив питання культурного відродження українського суспільства

М. Грушевський був одним з головних ідеологів української революції, творцем її концепції. Як лідер Української Центральної Ради - представницького органа, що створив перше в XX столітті демократична держава українського народу - Грушевський домагалася в 1917 р. у Тимчасового уряду економічних, культурних і політичних прав

Грушевський вніс неоціненний вклад у розвиток самосвідомості українського народу. Його історичні дослідження й публіцистичні статті є мірилом національної політики України. Вдячні нащадки в 1991 році на державному рівні відзначили ювілей Грушевського - 125-летие від дня народження вченого