У вірші знаменитого шотландського поета Роберта Бернса говориться про те, що бідність не є людським пороком. Бедний - це не значить поганий. Так само, як і багатство не означає, що його власник - це гарний людин
- Якщо ти бідний, але чесний, то соромитися чогось
- А та людина, що соромиться,
- «боягузливий раб та інше».
- Багатство, уважає Берні (і я з ним згодна), це внутрішній мир людини, а не гроші: …Багатство
- Штамп на золотом,
- А золотий - Ми самі!
Шотландський поет говорить нам про те, що бідняки часто бувають дуже гідними й гарними людьми. Гарна людина може ховатися й за поганим платтям. А от той, хто носить багаті одяги, добре їсть, той часто буває насправді «дурень і шахрай». І Берні призиває нас: «…Судите не по платтю». Крім того, для Роберта Бернса теперішня знать - це ті люди, які добре й чесно працюють. Ті, хто своєю працею приносять реальну користь. А багатії часто бувають дурні й неосвічені. Прості люди повинні перед ними змінювати голови тільки тому, що це знати:
- От цей блазень - природний лорд
- Йому повинні ми кланятися
- Але нехай він чопорен і гордий,
- Колода колодою залишиться!
Так було раніше, у ті часи, коли жив сам Роберт Бернс. Тоді насправді прості люди повинні були підкорятися дворянам. Але тепер це не так: ми живемо в демократичній країні, і перед законом тут усі рівні. А людини цінують по його роботі, а не по його походженню. А в ті часи король міг, наприклад, призначити свого лакея генералом просто тому, що йому так схотілося. Але, незважаючи на те, що він міг робити що завгодно, все-таки король не міг зробити дурня розумним або негідника шляхетним:
- Король лакея свого
- Призначить генералом,
- Але він не може нікого
Призначити чесним малим. У людини може бути скільки завгодно різних нагород або звань, грошей і іншого майна, але всі ці речі не можуть замінити людині розум і шляхетність:
- При всьому при тім,
- При всьому при тім
- Нагороди, лестощі
- И інше
- Не заміняють
- Розум і честь
- И все таке інше!
Але, незважаючи на те, що в його часи людей цінували за їхнє походження, Роберт Бернс вірить у краще. Він вірить, що рано або пізно наступить такий час, коли людей будуть цінувати за їхні внутрішні достоїнства: працьовитість, розум, совість, чесність: Настане день, і година проб’є, Коли розуму й честі -На всій землі прийде черга Стояти на першому місці. Мені здається, що такий час поступово наступає, і в нашій країні теж. Звичайно, не завжди й не скрізь це так, але все-таки в багатьох демократичних країнах люди цінують не гроші й не знатність, а теперішні людські якості. Особисто я (як і Роберт Берні) вірю, що рано або пізно, але це відбудеться на всій землі. Люди не будуть плазувати перед богатими. Не будуть намагатися будь-що-будь розбагатіти, а будуть прагнути стать богаче душевно. Вірю, що люди усе більше й більше будуть піклуватися друг про друга, незважаючи на походження
Я дуже сподіваюся, що мрія Роберта Бернса здійсниться. А він мріяв от про що:
- При всьому при тім,
- При всьому при тім
- Можу вам пророчити я,
- Що буде день,
- Коли навкруги
- Всі люди стануть брати