А. С. Грибоєдов народився у дворянській сім’ї. Його життя (1794-1829) і діяльність проходили під впливом героїчної боротьби російського народу проти Наполеона й революційного руху декабристів. Грибоєдов захоплювався відвагою й талантом російського народу. Високоосвічена й вихована людина, вона володів багатьма іноземними мовами, писав музику, був офіцером, талановитим державним діячем, одним із кращих дипломатів свого часу. Грибоєдов тонко розумів російський характер, щиросердечну красу й живий розум російської людини. Грибоєдов дуже любив Росію. Ця любов до Батьківщини викликала в його душі ненависть до рабства й гноблення

Він нехтував вульгарний і варварський мир кріпосників-поміщиків, чиновників, хабарників. Ці риси характеру й світогляду Грибоєдова відбилися в комедії «Горі від розуму». У ній Грибоєдов обурюється проти самодержавно-кріпосницького ладу. Образом Олександра Андрійовича Чацкого Грибоєдов показав людини, що збунтувалася, що нехтує реакційне суспільство, що захищає волю, гуманність, культуру, що має свій погляд на мир і людські відносини. Чацкий - молода, культурна, високоосвічена людина, що недавно повернулася із закордонної подорожі. Він належить до небагатої сім’ї дворян. Дитинство Чацкого пройшло в Москві, потім він служив у Петербурзі, був «з міністром знаком», але кинув службу, не бажаючи прислужуватися. Він гнівно протестує проти кріпосного права. Але таких людей, як Чацкий, у той час було ще небагато. У комедії «Горі від розуму» Чацкий показаний у ворожому оточенні

Довкола нього панує мир Фамусових, Скалозубів, Мовчазних і Загорецких, з їхніми дрібними цілями й низькими прагненнями. Грибоєдов оголює й критикує всі основні недоліки тодішньої Росії: аморальний вигляд кріпосників, паразитизм дворянства, його відсталість і консерватизм. У комедії багато діючих осіб, що представляють московське дворянське суспільство. Доповнюють їх також внесценические персонажі: Максим Петрович, Тетяна. Юріївна, Марія Алексевна й інших. Це дозволило включити в п’єсу й придворні, кола. Тому «Горі від розуму» дає найширшу картину життя російських людей початку XIX століття. У взаєминах Чацкого й Фамусова розкриваються й висміюються фамусовские погляди на кар’єру, на службу. Сам Фамусов - богатий кріпосник, захисник самодержавнокрепостнического будуючи, типовий представник панської Москви. Своїх слуг він не вважає за людей, звертається з ними грубо, може продати, заслати на каторгу. Лає їхніми ослами, опецьками, кличе Петрушками, Фильками, Фомками. Інакше кажучи, нехтує їх. Чацкого обурює панська Москва цінує в людях лише чини й багатство. «Ах! Матінка, не довершуй удару! Хто бідний, той тобі не пари», - говорить Фамусов. А далі він додає: От, наприклад, у нас вуж здавна ведеться, Що по батьку й синові честь: Будь плохонъкий, так якщо набереться Душ тисяч дві родових, Той і наречений. До себе на службу Фамусов бере тільки рідних і близьких. Поважає лестощі й низькопоклонство. Він хоче переконати Чацкого служити, «на старших дивлячись», «підставити стілець, підняти хустку». На що Чацкий заперечує: «Служити б рад, прислужуватися нудно», він уважає, що потрібно служити «справі, а не особам».Чацкий поважає таких молодих людей, які «не квапляться записатися в полки блазнів». Яскравим прикладом такого «блазня» є підлабузник Молчалин, що у комедії показаний низьким і вульгарним, звиклому догоджати «всім людям без изъятья». Ще батько вчив його догоджати всім: Хазяїнові, де доведется жити, Начальникові, з ким буду я служити, Слузі його, що чистить плаття, Швейцарові, двірникові, для избежанъя зла, Собаці двірника, щоб ласкаво була! Усе в Молчалине: поводження, слова - підкреслюють малодушність людини, що прагне зробити собі кар’єру, «не розбираючись у засобах».

Він підступний у відносинах із Софією, що любить «за посадою». Чацкий з гіркотою говорить: «Молчалини блаженствують на світі!». Його обурює їхнє поводження. Він виступає проти тих, хто до служби ставиться формально, бюрократично. .Якщо Фамусов уважає: «підписано, так із плечей геть», те Чацкий говорить: «Коли в справах - я від веселощів ховаюся, коли дуріти - дурію, а змішувати два цих ремесла є тьма вмільців, я не з їхнього числа.»Грибоєдов сміло виступає проти кийової муштри, аракчеєвщини в армії. При зустрічі зі Скалозубом, полковникам царської армії, Чацкий бачить, наскільки той дурний. Скалозуба цікавлять тільки чинии нагороди. Він мріє про чина генерала, радується, читаючи про те, що його товариші загинули: Досить щасливі й у товаришах моїх - Вакансії саме відкриті! Те старших виключать інших, Інші, дивишся, перебиті. Скалозуб уклав у собі типові риси реакціонера аракчеєвського часу. «Хрипун, удавленник, фагот. Сузір’я маневрів і мазурки»,- так характеризує його Грибоєдов. Скалозуб-ворог освіти й науки. «Ученістю мене не. обморочиш», - говорить він, вітаючи проект, по якому в школі будуть учити тільки шагистике, «а книги збережуть так: для більших оказій». Але не тільки один Скалозуб виступає проти освіти, знань, науки. Всі фамусовское суспільство не любить освічених людей. «Ученье - от чуму, ученість - от причина, що нині пущі, чим коли, божевільних розвелося людей, і справ, і думок», - говорить Фамусов. А. багата баба Хлестова, говорячи про утворення, заявляє: И впрямь, з розуму зійдеш від цих, від одних Від пансіонів, шкіл, ліцеїв

Образи Грибоєдова глибоко реалістичні. Фамусов, Скалозуб, Молчалин, Хлестова, шахрай Загорецкий і всі інші є відображенням дійсності. Ці люди, дурні й корисливі, що бояться освіті й прогресу, думки яких спрямовані лише на придбання почестей і титулів, багатства й убрань, становлять єдиний табір реакції, що зневажає все живе. Ми бачимо, як це суспільство схиляється перед іноземним. Чацкий засуджує це «порожнє, рабське, сліпе подражанье». Його обурює, коли якийсь французик з Бордоіль, приїхавши в Росію, почуває себе як будинку. Чацкий призиває сильних душею людей: чи Воскреснемо коли від чужевластья модчтоб розумний, бадьорий наш парод. Хоча по мові пас не вважав за німців! Цими словами автор підкреслює любов до російського народу. Це заклик до боротьби за національне достоїнство. Грибоєдов показує, як скалічило фамусовское суспільство Софію, розумну, гарну й мрійливу дівчину. Виховання у француженокгувернанток прищепило Софії багато негативного, зробило її представницею загальноприйнятих у панській Москві поглядів, привчило її до неправди й лицемірства. Всі її гарні риси й природні дані не могли одержати у фамусовском суспільстві свого правильного розвитку. Тому вона, замість Чацкого - полюбила Молчалина, хоча й побачила його в теперішнім світлі. Чацкий же любить Софію. «Ледве світло - вуж на ногах! И я в ваших ніг», - говорить він. Але Софія відштовхує його, і тоді Чацкий з болем у серце вимовляє: Іншої найдеться, ґречний, Низькопоклонник і ділок, Достоїнствами, нарешті, Він майбутньому тестеві рівний

У тім, що Софія стала типовою панянкою фамусовского суспільства, вона, не винувата. Винувате суспільство, у якому ока народилася й жила, «вона загублена в духоті, куди не проникав жоден промінь світла, жодна струмінь свіжого повітря» (Гончарів «Мильон роздирань»). Софії, за висновком Гончарова, «важче навіть Чацкого».Головний герой комедії протистоїть суспільству невігласів і кріпосників. Він бореться проти знатних негідників і підлабузників, шахраїв, шахраїв і донощиків. У своєму знаменитому монолозі «А судді хто» він зірвав маску з підлого й вульгарного фамусовского миру, у якому російський народ перетворився в предмет купівлі й продажу, де поміщики міняли людей-кріпаків, що рятували «і честь, і життя… не раз» на «борзі три собак». Чацкий захищає теперішню людину, гуманність і чесність, розум і культуру. Він мріє позбавити російський народ, свою Росію від поганого, відстал і відсталого^ Він призивав до боротьби з насильством, сваволею, неуцтвом. Чацкий хоче бачити Росію грамотної, культурної. Він відстоює свої погляди в суперечках, розмовах з усіма діючими особами комедії «Горі від розуму», направляючи на цю всю свою дотепність, зло, веселість, запальність ніжність і рішучість. Мовлення Чацкого багате й різноманітна. Він цінує національну культуру, часто використає простонародні вираження. Різка, викривальна сатира Грибоєдова потрапила в мету й викликала буру протестів у дворянському середовищі

Pages: 1 2