Пушкін - у цьому ім’ї й перші кроки дитини, і перша любов, і перше знайомство зі злом і добром. Говорити про. Олександрі Сергійовичі й важко, і легко. Важко, тому що це різнобічний поет, коснувшийся всіх найглибших тим. Легко, тому що це надзвичайно талановитий і близький мені поет. Для мене Пушкін - поет, «сделавший» Росію. Його чіткий і живий опис російського характеру, російського побуту багато в чому визначило народну любов до нього, тому що людям завжди близько те, що про них. А пушкінські добутки - це енциклопедія росіянці життя

У них Олександр Сергійович писав про самих трагичных моменти в історії Росії. Він ділився з нами своїми переживаннями про війну 1812 року. Ви помнете: текла за раттю рать, Зі старшими ми братами прощалися И в покров наук з досадою верталися, Заздрячи тому, хто вмирати Йшов повз нас… Розкривав жах і, у той же час, загадковість і силу пугачевского, народного бунту. «Не приведи Бог, бачити російський бунт, безглузд і нещадний», - писав Пушкін, що прекрасно почував характер російської людини

Для Пушкіна історія органічно переходила в особистість. Особливо яскраво це доводять добутку «Арап Петра Великого» PI «Історія Пугачова», де історію створюють особистості. Істинно російський поет, Пушкін всім серцем любив Росію. Страждав і мучался від того, що в Росії було не так, як він хотів, що тріумфувало «барство дике», чесних і сміливих людей часом «душили» критики й влади. Пушкіна не зрячи називають «пророком».

Багато чого з того, що він писав, збулося. Із самого початку своєї творчості він чітко визначив сутність своєї поезії: Вільний, знову шукаю сполучника Чарівних звуків, почуттів і душ. Дійсно, кожний твір Пушкіна гово-оит про його добрі почуття й думи, деякі з яких так актуальні в наш час. Коли Росія переживає настільки важкий момент, відразу пригадуються пушкінські рядки: Про що шумите ви, народні витії?

Навіщо анафемою загрожуєте ви Росії? Росія вспрянет від сну… Для мене Пушкін є також і мислителем! Деякі його міркування, які йшли від самого серця, смутком і болем відбиваються в його віршах: Поет, не дорожи любовию народної!

Захоплених похвал пройде хвилинний шум… Ти сам свій вищий суд…. Важка була доля поета в той час, але Пушкін так легко й весело вмів нести свій творчий час, незважаючи на те, що роль поета- не легка й не весела; вона трагічна. Справа Пушкіна духовне, його завдання донести до серць читача саме таємне, і він от уже протягом двох століть успішно справляється з поставленою метою, незважаючи на те, що багато з людей своїм несприятливим втручанням намагалися порушити його внутрішню гармонію. Але поет випливав своїм власним радам, які й зараз допомагають людям гідно зустрічати образи й біль: Якщо життя тебе обдурить, Не засмучуйся, не гнівайся… Я жертва наклепу й мстивих невігласів, Але серце зміцнивши волею й терпеньем Я чекав безтурботно кращих днів И счастие моїх друзів мені було солодким утешеньем.

Воля була невід’ємною умовою існування поета, а дружба надавала сили, упевненість, вселяла надію. Тема дружби - одна з ведучих у творчості поета. Через все життя проніс він дружбу з Дельвигом, Пущиним, Кюхельбекером, що зародилася ще в ліцеї. У його віршах, адресованих друзям, ми бачимо як би лемент душі поета, що призивав друзів