Чимало книжок прочитано, чимало було роздумів з приводу тієї чи іншої прочитаної книжки, пізнано безліч історичних обставим та різноманітних літературних образів. Багато що забувається дуже швидко, дещо пам’ятаєш якийсь час, а щось вкарбовується у свідомості назавжди. Так мені запав у серце образ Маленького принца із однойменної казки Антуана де Сент-Екзюпері. Маленький принц — хлопчик, котрий невідомо як потрапив у пустелю, де розбився літак пілота. Хлопчик прилетів із маленької планети, на якій є три вулкани і «єдина у світі» гордовита троянда. Під час мандрівок Маленький принц побував на різних планетах: короля, честолюбця, п’яниці, бізнесмена, ліхтарника та географа. Кожна з цих планет — символічна сходинка «пізнання світу». Потрапивши на Землю, Маленький принц потоваришував із пілотом. Спілкуючись, дитина і дорослий допомогли одне одному краще зрозуміти себе й навколишній світ, стати мудрішими. Образ цього незвичайного хлопчика допомагає пізнати не конкретних людей, а душу й людство в цілому. Ця дитина протиставляється світу дорослих — світу грошей і влади, кар’єри і честолюбства. Дитина — душа світу. Її бачення — природніше, людяніше, а отже, правильніше за бачення дорослих.

На планеті Земля Маленький принц зустрічається зі змією, Лисом, стрілочником і торговцем, бачить великі гори, трояндовий сад і криницю в пустелі. Усе це, а особливо дружба з Лисом, допомогли йому осягнути важливі істини: «Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш», «Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив» та інші.

Образ Маленького принца наштовхує на думку, що головне — повернутися до своєї землі, до людей, до самого себе і до вічних цінностей: дружби, взаєморозуміння, праці, краси й духовного життя.

Мені дуже подобається цей образ, адже завдяки йому я зміг усе це усвідомити.