Мій Пушкін

6 червня 1999 року Пушкіну здійснилося 200 років, а мені 6 червня – чотирнадцять. Для мене це подвійне свято. Ми з Пушкіним народилися в один день у Пушкінських Горах, на святій землі, і з перших днів свого життя я дихав тим же повітрям, що й Пушкін. Мене возили твір з оллсоч © 2005 у колясці по тимі ж доріжкам, по яких колись ходив сам Олександр Сергійович

У кожного своя дорога до великого поета. У мене вона починається зі святих гір. Щоліта я відпочиваю на своїй батьківщині. Михайловское, Петровское, Тригор-Ское…

Відвідуючи їх, я випробовую щире щастя знову й знову доторкнутися до нерозривного зводу чарівних звуків, почуттів і дум. От величезний камінь на в’їзді в Михайловское. У центрі садиби, де жив А. С. Пушкін, коштує садиба. “Притулком спокою, праць і вдохновенья” назвав поет Михайловское. Один у глухому селі, Пушкін мав потребу у відданій близькій людині

И такою близькою людиною для нього стала нянька Орися Родіонівна. …бували, Її прості мовлення й ради И повні любові, докору, Втомлене мені серце підбадьорювали Відрадою Тихої… Відносини Пушкіна й Орисі Родіонівни повні дивної сердечності, це були відносини двох близьких, люблячих один одного людей. З дитинства Пушкін учився в няньки народній мові, вона прилучила його до усної народної творчості, розбудила в ньому неослабний інтерес до пісень і казок рідного народу. “Що за принадність ці казки!

кожна є поема!” Всі ми випробували на собі принадність і зачарування пушкінських казок. Це вони будили в наших дитячих душах любов до всього доброго й безкорисливому. Боже, як ми сміялися, читаючи про те, як “підстрибнув піп до стелі” від клацання розумного Балди

Так, спочатку це були казки, які читали мені бабуся, дідусь, мама. Ці казки не можна забути. Неподалік від садиби перебував негустий прозорий ліс. Гуляючи по ньому, я щиро вірив Пушкіну й шукав на “невідомих доріжках сліди небачених звірів”. А коли я зупинився в старого в кілька обхватів дуба, мені схотілося побачити “златую ланцюг на дубі тім”, де “удень і вночі кіт учений все ходить по ланцюзі навкруги”.

Здавалося, от-от побачу русалку, що десь ховається в густих галузях. Ішло час. Я взрослел разом з Пушкіним. І щораз, коли я приїжджав у моє рідне Пушкиногорье, я дізнавався про поета щось нове, тремтливо дивився на “стіл з померкшею лампадою”, де “купа книг, і під вікном ліжко, покрите килимом, і вид у вікно крізь сутінок місячний…

” “Тут, саме тут за цим столом і із цим пером у руці створювалися глави “Євгенія Онєгіна”, вірша “Село”, “Зимовий вечір”, – думав я. А в голові вже звучали дивні рядки, а потім мелодія: Бура Мглою небо криє, Вихри сніжні крутячи. Те як звір вона зав’є, То заплаче як дитя. Природа Пушкиногорья не могла не надихати поета на творчість. Він вірив, що красу тутешніх місць оцінять його нащадки, і хотів, щоб про нього пам’ятали: …Але Нехай мій онук Почує ваш приветный шум… Пройде він повз вас у мороці ночі И про мене згадає. Щороку в першу неділю червня, у дні Пушкінських читань, старої ганнибаловской дорогою, веду щей з Пушкінських Гір у Михайловское, по якій часто гуляв Пушкін, я поспішаю на побачення з моїм добрим другом. Дорога йде повз озеро Маленец, повз колодязь із питною водою, звідки носили її на садибу

От “пагорб лісистий”, оспіваний Олександром Сергійовичем, піднімається на протилежному березі. Далі йду до “границі володінь дідівських”, до “трьох сосон”. Старих сосон уже давно немає. На цьому місці тепер “младая гай розрісся” – потомство плем’я “младого, незнайомого”.

Іду, щоб причаститися, щоб очиститися, щоб стати краще, піднесеніше. Не за горами літо, канікули. Я знову поїду в Пушкиногорье, обов’язково побуваю у Святогорском монастирі, на могилі Олександра Сергійовича, покладу квіти, помовчу, а потім побачу свого поета, уже на рік пристарілого, але вічно сучасн і улюбленого, і прошепчу, оглянувши поглядом околиці: Привітаю тебе, пустельний куточок, Притулок спокою, праць і вдохновенья. А він скаже, звертаючись і до мене: Здраствуй, плем’я младое, незнайоме! Саме так написано на стародавньому камені, що лежить у дороги, що веде до будинку великого поета

Збережи - » Мій Пушкін . З'явився готовий твір.

Мій Пушкін





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.