У структурі неінфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту в дітей певне місце займають гастроинтестинальние поразки алергійного генеза, тому що травний тракт є не тільки органом, через який шляхом усмоктування в організм можуть проникнути різні алергени, але й місцем прояву алергійних реакцій при сенсибілізації організму інгаляційним, контактним і гематогенним шляхом. Іншими словами, в органах травлення можуть виникати алергійні реакції як при пероральному надходженні різних антигенів (харчові, лікарські, хімічні речовини й т. п.) , так і при парентеральной аллергизации хворих. Симптоми поразки шлунково-кишкового тракту, печінки, жовчних шляхів можуть спостерігатися при сироватковій хворобі, бронхіальній астмі, поллинозах, кропивниці, лікарській алергії після ін’єкцій і т. п. У подібних випадках травний тракт виступає як “шоковий” орган, і якому розвивається реакція “ антиген-антитіло” .

Всі функціональні порушення органів травного тракту, пов’язані із загальним алергійним синдромом, незалежно від вхідних воріт антигену, Tsanck назвав травної, диггестивной алергією, на відміну від аліментарної алергії, при якій антиген надходить per os, або харчової алергії, де як антиген виступає харчовий продукт. Поразка органів травлення при загальних алергійних синдромах пояснюється фіксацією відповідних антитіл у тім або іншому органі травного тракту, при цьому різні органи страждають аж ніяк не одночасно й не паралельно. Характерно, що поза алергійним нападом ні функціональних, ні органічних порушень у травній системі не виявляється. Алергійні поразки шлунково-кишкового тракту (болю в животі, понос і інші симптоми) частіше спостерігаються в дітей через підвищену функціональну лабільність його в цьому віці.

Диференціювати порушення алергійного характеру з боку травного тракту від органічних захворювань того або іншого органа далеко не завжди легко, тому що вони можуть протікати по типі “гострого живота” , кишкової непрохідності або тромбозу посудин брижі. При виражених загальних алергійних симптомах (кропивниця, шкірна сверблячка, набряк Квинке й т. п.) діагностика алергійної поразки травного тракту полегшується. Підозра на алергійний характер захворювання травного тракту виникає у випадках приступообразного появи симптомів, їхньої короткочасності, повного благополуччя й відсутності яких-небудь патологічних ознак у період між нападами, при наявності схильності даного хворого або його родичів до алергійних страждань інших органів і систем.

Харчова алергія розвивається в основному по трьох типах алергійних реакцій: негайні анафилактичеськие, иммунокомплексние й уповільнені, Т-Клітинні. Очевидно, можуть розвиватися й цитотоксичеськие реакції.

Для розвитку харчової алергії необхідні певні передумови. По-перше, наявність до неї спадкоємної схильності. Остання реалізується у формування алергійного фенотипу. Чіткого зв’язку між харчовою алергією й HLA антигенами не виявлено, очевидно через гетерогенність її форм, але підвищена частота антигену HLA-B8, DW3, як і при інших атопиях.

Більша частота розвитку харчової алергії в дітей і, особливо, у дітей раннього віку пов’язана з недостатністю бар’єрної функції шлунково-кишкового тракту, обумовленої його морфо-функціональною й імунною незрілістю. Неспецифічні, природні, захисні механізми забезпечують функціонування декількох бар’єрів: анатомічних, фізіологічного, інших факторів неспецифічного захисту. Перший бар’єр на шляху алергенів - епітелій слизуватої, котрий бере участь у порожнинному й пристеночном травленні. Захворювання, що порушують цілісність епітелію й (або) синтез травних соків і ферментів, сприяють формуванню харчової алергії. Фізіологічна перистальтика кишечника сприяє елімінації мікроорганізмів, зменшує можливість їхньої адгезії на епітелій.

Також доведено, що у формуванні патології шлунково-кишкового тракту як у дітей, так і в дорослих мають значення порушення діяльності клапанних структур системи травного тракту (М. Ю. Денисов, 1996-1998г. г.) . Під терміном “клапани травного тракту” розуміють анатомо-фізіологічні утворення, розташовані на границі суміжних відділів травного тракту, що мають різні показники внутрішнього середовища (p, внутріпорожнинне тиськ, ферментний і бактеріальний ськлад середовища й т. д.) , функціонально спрямовані на підтримку оптимального гомеостазу шлунково-кишкового тракту. Клапани відіграють роль у забезпеченні сталості різних властивостей суміжних відділів травного тракту, сприяючи автономності й наступності діяльності кожного із цих відділів.

Патогенетичеськи порушення діяльності клапанів травного тракту проходять послідовно кілька етапів. На початку - у результаті дизрегуляции діяльності травного тракту у відповідь розвивається посилене функціонування м’язової частини клапана (підвищення тонусу) . Ця стадія короткочасна й оборотна. У результаті порушення процесів адаптації, диськоординации керування клапанною структурою при впливах, що зберігаються, поступово розвивається недостатність клапанної структури, що у свою чергу проходить у два етапи: спочатку - функціональна, а потім і анатомічна, тобто повне випадання функції клапанної структури на границі двох суміжних відділів травного тракту, що мають різні біологічні характеристики внутрішнього середовища.

Всі захворювання, так чи інакше порушують нормальний процес травлення, функцію кишечника, допомагають розвитку харчової алергії. Основою її можуть бути також інші види алергії: лікарська, побутова, грибкова, хімічна, бактеріальна, аутоаллергия. Іноді при цьому розвивається спочатку “травна” алергія (ЖКТ - шоковий орган) , потім щира харчова.

Існує також тісний зв’язок між аутоиммунними реакціями, інфекційною алергією й иммунодефицитними, з одного боку, і харчовою алергією - з іншої. В одних випадках ці захворювання сприяють харчовій сенсибілізації, в інші, навпаки, довгостроково персистирующая харчова алергія веде до виникнення їх. Приклади й безпосередні механізми таких зв’язків різноманітні. Дефіцит Ig А и інших факторів імунітету - основа для розвитку харчової алергії, плин і лікування якої змінюють властивості й ськлад кишкової мікрофлори, що веде до дисбактеріозів, що сприяють розвитку антибактеріальних і аутоиммуних реакцій (А. М. Ногаллер, 1980р.) . Наявність загальних антигенів між кишковою паличкою й епітелієм товстої кишки обумовлює аутосенсибилизацию й виникнення, наприклад, виразкового коліту.

Інфекції й аутоиммуние реакції можуть приводити до виникнення вторинних імунодефіцитів, дисбалансу місцевих факторів імунітету, зниженню супрессорних механізмів, гіперпродукції Ig Е и дефіциту секреторного Igа Специфічні реакції елімінації харчових антигенів можуть бути загальними й місцевими. Специфічність визначають Т-Т - і У-лімфоцити й антитіла різних класів імуноглобулінів, які, зв’язуючись із іншими лейкоцитами, утягують їх в імунну відповідь.

У нормі слизувата кишечника проникна навіть для b-лактальбумина коров’ячого молока. Виявляються й циркулюючі антитіла до деяких харчових антигенів, а також иммуние комплекси, однак алергійна реакція не розвивається. Правда, при патології проникність підсилюється, що индуцирует якісно інша відповідь. Існують природні механізми толерантності до харчових антигенів, які порушуються в умовах формування алергійного статусу. Ця толерантність забезпечується специфічними й неспецифічними супрессорними механізмами, у яких беруть участь Т-Т - і В-супрессори, що циркулюють иммуние комплекси й сироваткові супрессорние фактори. У здорових у ськладі імунних комплексів виявлені Ig А, а при харчовій алергії - - Ig і Ig G, що вказує на зміну в иммунорегуляции. Комплекси з Ig A швидко елімінуються, а якщо змінено імунну відповідь і утворяться антитіла класів Ig E і Ig G, те виникає прорив толерантності.

Pages: 1 2