Мефістофель у «Фаусті»

Мефістофель, звичайно, говорить зовсім інше. На його думку, людина — «тварина із тварин», вона не здатна наблизитися до вершини духу.

Мефістофель виступає у трагедії символом зла. Він так говорить сам про себе: «Я — тої сили частина, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого. Я ж — частина од часті лиш, що перше всім була, частинка тої тьми, що світло привела».

Сам Ґете пояснював цей образ як «дух заперечення».

Справді, Мефістофель втілює в собі дух діалектичного заперечення. Це означає, що він не тільки знищує щось недосконале в житті («заперечує»), а й тим самим звільняє шлях для досконалішого.

Проблема боротьби добра і зла має біблійну основу. Люди постійно опиняються в ситуаціях морального вибору між добром і злом, Богом і дияволом, світлом і темрявою. І правильний вибір залежить не від зовнішніх обставин, а тільки від людської сутності, від сили людського духу.

Ситуація вибору є вихідною ситуацією «Фауста». Не випадково у розмові з учнем Мефістофель повторює біблійну фразу: «Будете, як Бог, знати добро і зло». Вибір між добром і злом, духовним і тілесним, життям і смертю, істиною і темрявою й визначає шукання героя трагедії.

Образи Господа і Мефістофеля втілюють вічну боротьбу Добра і Зла. Письменник показує, що боротьба ведеться не тільки на землі, а й у сфері духовній — у внутрішньому світі особистості. Ґете вважав, що від результату цієї боротьби залежить не тільки сучасне, а й майбутнє. Звичайно, як письмен-ник-просвітитель, поет вірив у перемогу сил розуму, добра, справедливості.

Система образів трагедії «Фауст»

Образів, які структурують ідейну тканину всього твору, лише два — це Фауст і Мефістофель; інші образи тільки доповнюють головні та символізують спокуси на шляху Фауста до пізнання абсолютної істини.

Образ Фауста є центральним у трагедії. Він відображає як суперечливість процесу пізнання, так і неоднозначність поглядів самого Гете. В образі доктора Фауста автор зображує людину, котра прагне усвідомлення глобальних проблем буття.

Фауст — символічна фігура, що втілює риси всього людства, але значно підноситься над рівнем звичайної людини. Фауст — титанічна особистість, яскрава і значна індивідуальність, завжди невдоволена собою та навколишнім світом.

Фауст — людина надзвичайної духовної сили. Мефістофель про нього говорить:

Та раб то раб, а служить по якому?

І їсть і п’є він щось не поземному.

Його думки, на безум хворі,

Ширяють десь в непевній далині.

То з неба б він зірвав найкращі зорі,

То пив би він всі радощі земні;

Та ні земля, ні далі неозорі

Не вдовольнять тієї маячні.

Збережи - » Мефістофель у «Фаусті» . З'явився готовий твір.

Мефістофель у «Фаусті»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.