…Тихо вкриває землю вечір, його тепла ковдра лягає на моє ліжко, відокремлюючи мене від турбот згасаючого дня. Знаю, що закрию зараз ока, і пам’ять подарує чудо: захитається наді ною колискова пісня, зринувши із самих потаєних куточків душі, і начебто поверне мене в безтурботне дитинство. Голуби - голубочки. Несіть щастя сыночку! - чую я молодий матусин голос, що відтоді майже не змінився. Вірю, що саме так і буде: і щастя, і здоров’я, і радість щоденна не обійде, якщо цього побажала мені мама. Її слово має магічну силу, тому що недарма в народі говорять: «Материнська молитва із дна моря піднімає». Дитина тільки родилс, а мамині слова сповивають його самою святою ніжністю: «Крихітка моя родненькая, нехай світл і щасливим буде твоє життя, легкої доля!». И вливаються ці слова в кожну клітинку. перетворюючись у духовний оберіг. З першої мінути мого життя слово мами надавало наснагу й захищало від злих сил, лікувало й повертало радість після невдач, зігрівало в крижані мінути розпачу й підтримувало перед рішучим кроком.

Материнське слово… Яким же воно може бути твердим і караючої під час, коли ти дозволив собі негідний учинок! І дотепер чую сумне: «Мені соромно, що це зробив мій син…». Скільки років пройшло, а серце знову летить у прірву від тих сумних маминих слів! Говорять, що найстрашніше покарання на землі - це материнське слово-проклін: його сила ламає життя й долю. Господи, це ж який гріх треба зробити, щоб власна мати тебе прокляла?! Тому що ненька, народжуючи, дарує своє безцінне дитя миру на добро, наставляє, учить його мудрості й ушановуйся

Слово вчительки вже буде потім, а спочатку - мамина школа. У ній кожне слово, кожна фраза - як відкриття, як одкровення, сповнене бажанням відкрити таємниці нашого чудового миру. І немає в матусиних словах ні утоми, ні байдужості, - лише турботою й радістю дихають вони, тому що дарувати мир і знання - це щастя! Мила моя матінка, сонечко моє ніжне! Чим віддячити тебе за твої слова-молитви, слова-благословення, слова-повчання? Рідна моя, скільки цих слів влила ти в мою долю, але чомусь не навчила мене словам, якими б я зумів вимовити подяку за твоє серце, любов і турботу

И скільки б я не намагався відшукати їх, однаково ні б не змогли передати безмежну любов до прекраснейшему людини в цілому світі - моєї матінки, світлого мого ангела, ніжної моєї зірочки. Напевно, це пояснюється дуже просто: коли говорить серце, слова зайві…