Відповідно до задуму Лондон приводить Идена до табеля. На його думку, це закономірна загибель индивидуалиста-ницшеанца. Але смерть Идена не сприймається як покарання за ницшеанские гріхи. У романі показаний крах романтичної мрії героя, що приходить до переконування у всім, до розчарування в любові, в ідеалах, в-які він раніше вірив, к. розчаруванню в самому житті. Із цих причин історія Мартіна Идена один з варіантів «американської трагедії», теми, що стала однієї із центральних в американській літературі XX в.

Роман «Мартін Иден» - високомистецький добуток, у якому автор створив безліч образів, що запам’ятовуються. Прикладом розвитку характеру може служити Мартін Ідеї, На наших очах він із простого, неосвіченого матроса перетворюється в людину більших знань, у письменника. Письменник індивідуалізує мовлення діючих осіб. Він створює цілі «мовні портрети». Так, португалка Марія говорить на неправильній англійській мові, що свідчить про її іноземне походження. До студентського жаргону прибігають сини Морза: вони говорять «триг» замість «тригонометрія», «матика» замість «математика». Протягом усього роману міняється мова Идена. Коли ми знайомимося з ним, мова його буяє неправильними грубуватими зворотами й вираженнями. Однак, у міру того як Ідейно займається самоосвітою, міняється і його мовлення.

Зіставляючи Идена з Вульфом Ларсеном, не можна але дійти висновку, що вони багато в чому сильно відрізняються друг від друга. У той час як Вовк Ларсен аморальний, твердий, Мартін Ідеї добрий і великодушний. Якщо у відносинах з людьми Ларсен дійсно не визнає нічого, крім закону дрюка, то Ідеї не прагне до того, щоб підкоряти собі людей, бути над ними, змушувати їх виконувати свої накази. У нього немає тої «волі до влади», що характерна для ницшеанского героя. Навпаки, він повний почуття справедливості, миролюбства й доброзичливості до навколишнім.

Згадаємо, як, ставши богатым, він улаштовує долю Марії, купує пральню для Джо, змушує вчитися Лиззи. З огляду на все від, не можна не зробити висновку про те, що Лондону вдалося повною мірою показати трагедію Идена як трагедію, художника в умовах. Америки. Але, звичайно, менш удався йому образ Идена як образ ницшеанца, послідовника реакційної ідеології. Це пояснюється тим, що Ідеї залишається ницшеанцем тільки на словах. Його реакційна теорія не підкріплюється вчинками й діями, як це ми бачили у Вульфа Ларсена. Найчастіше вона спростовується його ж поводженням.

«Мартін Ідеї» - найсильніший твір Лондона. І все-таки роман свідчив про початок ідейної кризи в письменника. Не можна ототожнювати Идена з Лондоном, хоча багато епізодів з життя Идена збігаються з особистою біографією автора. Иден - це художній образ, незвичайно життєвий і правдивий. Але безсумнівно, що Ідея багато в чому виражає думки й погляди самого Лондона. І письменник не знайшов для нього іншого виходу, крім самогубства, хоча знав, що в Америці існує робітничий клас, ведучий боротьбу проти капіталу. Лондон показав загибель Идена, але другого шляху, шляхи боротьби, яким шдж кращі люди Америки, він навіть не намітив у своєму романі. Причина цього в тім, що в ці роки Лондон став поступово відходити від робочого й соціалістичного руху. Тому в «Мартіні Йдене» відсутня перспектива, немає того духу боротьби, яким перейнята «Залізна п’ята». Лондон продовжує критику й викриття суспільства, але він не бачить тих позитивних сил, які можна було б протиставити йому.

- Це життя,- заперечує Ідеї,- а життя не завжди прекрасне».

« - Це бридко! Це паскудно! Це брудно!

Свої погляди на мистецтво Ідеї виражає під час розмов з Руф’ю. Один раз, слухаючи одне з його оповідань, Руф викликує:

В «Мартіні Идене» Лондон дуже повно виявив свої реалістичні погляди на літературу й мистецтво. Його погляди виражає й захищає Мартін Ідеї. Він твердо переконаний у тім, що в центрі уваги кожного письменника повинна перебувати життя, Тому він дивується безжиттєвості сучасної йому літератури. Познайомившись більш близько з навкруги Морзов і Бэтлеров, Мартін Ідеї переконується в тім, що буржуазне суспільство боїться життя, що воно ворожо реалізму