Події відбуваються у вигаданому князівстві Керепес, де колись діяльністю князя Пафнутія було впроваджено “утворення”. Пройшли року, і плоди “утворення” наочно відчутні: у місцевому університеті пояснюють природу за допомогою фізичних досвідів, роблять дивні відкриття на зразок того, що “темрява походить від недоліку світла”. Серед молоді поширене чинопочитанне, прагнення зробити службову кар’єру й збагатитися

Серед цих симпатичних, але обмежених людей залишився один, котрий зберігає в душі вірність природі, сприймає серцем її музику. Це студент Бальтазар. Серед чарівників також не всі зникли з “освіченої держави”. Це фея Розабельверде й маг Проспер Альпанус. Прагнучи допомогти маленькому каліці Цахесу, фея Розабельверде наділяє його чудесним дарунком - трьома вогненно-блискучими волосками. Відтепер всі те гарне, що роблять інші люди, буде приписуватися Цахесу Цинноберу. Але в обивательському суспільстві цей щедрий дарунок виявився фатальним. Він не приносить щастя Цахесу, що залишається грубим і злісним створенням; він робить нещасними й багатьох інших людей, яких цей карлик “обкрадається

Розділ 1

Коли князь Пафнутій уводив у своїй країні утворення, фея Розабельверде потрапила в притулок шляхетних дівиць. Те, що на перший погляд можна було цілком сприйняти за химерно скручений обрубок дерева, було щось інше, як спотворений маля якихось дві п’яді ростом, що дотепер лежав у коробі поперек, а тепер вилізли й борсався в траві. Голова у виродка глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а відразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ноги. А весь він був схожий на роздвоєну редьку. На особі неуважний погляд нічого й не розглянув би, але, придивившись уважніше, можна було помітити довгий гострий ніс, що витикався з-під чорного чуба, пари маленьких чорних очей, які блищали на зморщеному, як у старого, особі, - чудовиська, та й тільки.

И як тільки жінку, убиту горем, зморив глибокий сон, а син її борсався при ній, трапилося так, що пані Розабельверде, саме цією дорогою верталася із прогулянки. Вона зупинилася, побачивши бідолашну жінку із сином, що по натурі була набожн і жаліслива й дуже зворушилася

• - Про Бог милостивий! - початку вона. - Скільки горя й бідності є ще на землі! Нещасна жінка! Навряд чи вона знає, що живе у світі, тому що працює непосильно, а голод і турботи її зовсім пригнітили! Тепер я відчула, яка я вбога й неспроможна! Ах, якби я могла допомогти так, як хотілося б! Але тим, що в мене ще залишилося, тим невеликим даруванням, що ворожа сила не могла украсти в мене й знищити, я ще володію й до кінця скористаюся ним, щоб угамувати твоє горе. Навіть якби я й мала гроші, то вони б тобі не принесли добра, а може, і довели б до лиха. Тобі й твоєму чоловікові не судилося багатство, а кому воно не судилося, у того червінці летять із кишені й лише біль йому наносять, і чим більше золота йому перепадає, тим він стає бідніше. Але я знаю: саме більше лихо, що гризе твоє серце - думка про цього маленького виродка, що висить на тобі лиховісним тягарем. І нести тобі цей тягар потрібно все своє життя. Стрункий, гарний, сильний, розумним цей хлопчик ніколи не буде. Чи зможу я тобі якось допомогти?

Фея села на траву і взяла маляти на коліна. Злий виродок борсався, пручався, гурчав і хотів навіть вкусити її за палець, але вона промовила: - Спокійно, спокійно! - і початку тихо й лагідно гладити його долонею по голові від чола до потилиці. Потихонечку скуйовджений чуб маляти почав вирівнюватися, розділився проділом, приліг на чолі й м’яких ніжних кучерях спустився на високі плечі й горбату, як гарбуз, спину. Маля ставало усе більше спокійним, і зрештою, міцно заснув. Тоді фея Розабельверде обережно поклала його на траву біля матері, окропила запашною водою із флакончика, що вийняла з кишені, і квапливо відійшла. Прокинувшись незабаром після цього, жінка відчула, що якось дивно підбадьорилася й зміцніла. Так, немов з’їла смачний обід, так ще до того ж ковтнула гарного провина

• - Эх! - сказала вона. - Яка ж солодка ця хвилинка сну, що дала мені стільки втіхи, стільки бадьорості! Але сонечко от-от опуститься за гори, скоріше додому!..

Якщо добра фея помилилася й обдарила невартого, те Проспер Альпанус обирає для свого дарунка самого гідного - Бальтазара. Із всіх людей лише Бальтазар бачить теперішню потворну суть Цахеса. Але спочатку необхідно викрити Цахеса, що на шкоду іншим робить запаморочливу кар’єру. Наприкінці повести він уже міністр. Більше того, він стає нареченим Кандиди, улюбленої Бальтазара. Обоє чарівника домовляються між собою про долю Цахеса й відкривають таємницю трьох волосків Бальтазару. У момент вінчання Циннобера з Кандидой, Бальтазар вириває у виродка з голови червоні волоски, і чари зникають. Усі сміються над міністром, що з’являється у своєму теперішньому потворному виді. Юрба уривається до нього в будинок. Циннобер падає зі страху в нічний горщик і гине. Бальтазар жениться на Кандиде й поселяється в чарівному будиночку, подарованому магом Проспером Альпанусом.

Гофман висміює не стільки “пасинка природи” - маленького Цахеса, нікчемного й безпомічного обранця феї, а середовище, що сприяє процвітанню Циннобера, те суспільство, що схильне бачити у виродку - красеня, у бездарності - талант, в абсолютній тупості - мудрість, у нелюді - “прикраса суспільства”. Цахеси народжуються, Цахеси живуть і процвітають, начебто говорить Гофман своєю казкою, лише завдяки нікчемності, вульгарності середовища, що їх породила. І вже не дивує те, що в такій країні не цінуються таланти, знання, моральні якості, навіть любов. Але сам автор, дуже точно показавши симптоми хвороби суспільства, не дає прямолінійних, раціональних пояснень її причин, а тим більше способів її лікування. В “Крихті Цахесе” присутні кілька припущень про джерела виникнення Цинноберов. Це - влада грошей, людське божевілля, різні прояви чарівних сил. Кожний з них залишається недоведеною гіпотезою

Розділ 8

• … - Тримаєте, тримаєте! - кричить Бальтазар. Тоді Фабиан і Пульхер вистачають маля так, що він не може й поворухнутися, а Бальтазар, упевнено й обережно схопивши червоні волоски, відразу вириває їх з голови, підбігає до каміна, кидає у вогонь, волоски тріскотять, лунає страшний вибух, і всі немов прокидаються від сну. А маля Циннобер, тільки-но піднявшись із підлоги, коштує й лається, і свариться, і грозить зараз же схопити й сховати в саму темну темницю нахабних порушників, які насмілилися напасти на священну особу, першого міністра держави! Але все лише запитують один одного:
• - Звідки він узявся? Чого треба цьому маленькому виродкові?
• А карлик і далі біситься як божевільний, тупотить ногами по підлозі й кричить:
• - Я міністр Циннобер… я міністр Циннобер… кавалер ордена Зелено-вогненного Тигру із дванадцятьма ґудзиками! Усі вибухають шаленим реготом. Маляти оточують чоловіка, піднімають і перекидають. Орденські ґудзики відлітають одна за іншою, він втрачає капелюх, шпагу, черевики. Князь Барсануф виходить через кошик і наближається до гостей. Маля репетує йому:
• — Князь Барсануф! Ваша светловельможность! Рятуйте свого міністра, свого улюбленця! Рятуйте! Рятуйте! Держава в небезпеці! Вогненний^-вогненний-зелено-вогненний Тигр! Нещастя! Нещастя!
• Князь кидає на маля розлючений погляд і йде швидко до дверей і говорить, звертаючись до вас, що заслонив, дорогу Мошу Терпину:
• — И ви насмілилися отут своєму князеві, батькові вітчизни, улаштувати цю безглузду комедію? Ви мене запросили на заручини своєї дочки з моїм гідним міністром Циннобером, а замість свого міністра я бачу огидного виродка, на який ви натягнули блискучий одяг! Ви знаєте, пан, що це державна зрада, за неї варто було б вас суворо покарати, коли б ви не були заклятим дурнем, якому місце в божевільних! Я відбираю у вас посада генерального директора природних справ. Бувайте! І він прожогом вискочив ладь. А Мош Терпин, тремтячи з люті, кинувся на маля, схопив його за довгий чуб і повів кокну.
• - Ладь звідси! Я тебе викину за вікно, мерзенний виродок, що так безсоромно відправив мене до дурного й відібрав щастя мого життя! І він хотів викинути маляти у відкрите вікно, але доглядач зоологічного кабінету, що теж був на заручинах, блискавично підскочив, схопив маля й вирвав з рук Терпина.

Pages: 1 2

Збережи - » Маля Цахес на прізвиську Циннобер. Переказ сюжету . З'явився готовий твір.