Максим Горький. Це ім’я давно стало відомо усьому світу. Тому що творчість геніального пролетарського письменника склало целую епоху в розвитку світової літератури. «Величезне, виняткове значення Горького,- писав А. В. Луначарский,- полягає в тім, що він є першим великим письменником пролетаріату, що в ньому цей клас… уперше усвідомлює себе художньо, як він усвідомив себе філософськи й політично в Марксові, Энгельсе, Бєлінському

Виступивши в самому початку революційного руху пролетаріату, Горький своєю творчістю й літературно-суспільною діяльністю зіграв видатну роль у формуванні революційної свідомості робітничого класу Росії й усього миру, у розвитку пролетарської літератури. Ще до Великої Жовтневої революції, в 909—90 роки писав, що Горький «міцно зв’язав себе своїми великими художніми творами з робочим рухом Росії й усього миру», що він «безумовно найбільший представник пролетарського мистецтва, що багато для нього зробив і ще більше може зробити»2.

Уперше ім’я Горького з’явилося в пресі в 1892 році - 2 вересня - у газеті «Кавказ» був надрукований його оповідання «Макар Чудра». Незабаром добутку молодого письменника з’являються в казанській газеті «Волзький вісник», у нижегородської - «Волгарь». З 895 року Горький стає професійним літератором, співробітничає в «Самарской газеті», «Одеських новинах», а з 1897 - він уже друкується в столичних журналах - «Нове слово», «Російська думка», «Північний вісник» і ін. В 1898 році виходять два томи, а через рік - третій тім «Нарисів і оповідань». Його ім’я стає відомим не тільки в Росії, але й за її межами. Перші літературні досвіди Горького ставляться до ранньої юності, коли він, наслідуючи народній пісні, початків писати вірші. Пізніше зразком для нього стали романтичні твори Пушкіна, Лермонтова, Гейне, а також поезія Некрасова

Першим критиком і вчителем юного письменника був В. Г. Короленко, що прочитав в 889 році рукопис поеми «Пісня старого дуба», написаною ритмічною прозою й віршами, а також кілька віршів. У поемі була знаменна фраза: «Я в мир прийшов, щоб не погоджуватися», що визначила життєву позицію Горького. Однак добутку були слабкі з погляду художньої форми. Про це Короленко прямо, але з більшим тактом сказав молодому поетові. Після суворої оцінки перших досвідів Горький біля двох років нічого не писав, а зошит з поемою й віршами спалився

Деякі ранні вірші Горького, незважаючи на їхню художню недосконалість, характеризують, однак, його як письменника, що з перших кроків літературної діяльності прагнув до активного втручання в життя. Віршами й ритмічною прозою Горький особливо захоплювався в 90-і й на початку 900-х років. Не все написане їм у цей період було рівноцінним. Однак такі добутки, як ліричні пісні з казки «Про маленьку фею й молодого чабана», лірико-романтична «Легенда про Марко», романтичною, пофарбованою тонкою іронією «Балада про графин Элен де Курси» і особливо створена на фольклорній основі казка «Дівчина й Смерть», являють собою значний внесок в історію російської поезії взагалі й у творчість Гірк-поета зокрема. А такі шедеври його поетичної творчості, як «Пісня про Сокола» і «Пісня про Буревісника», написані ритмічною прозою, увійшли в історію росіянці й світовій літературі як класичні добутки революційної поезії

До віршів Горький звертався й у наступні роки, але тепер він найчастіше приписував їхнім героям своїх прозаїчних і драматичних добутків. Його вірша, зібрані в окремий збірник, говорять про те, що Горький був не тільки великим майстром реалістичної прози, що видається драматургом, але й неабияким поетом

У літературу Горький увійшов з найбагатшим знанням життя. Багато чого відкрили йому мандрівки по рідній землі, які він згодом назвав своїми університетами. Вони з’явилися одним з факторів становлення Горького як письменника. Скитаясь по країні, молодий Пєшков бачив тисячі найрізноманітніших людей, познайомився з побутом і вдачами багатьох національностей. Він побував на Волзі, Кубані й Доні, у Бессарабії, Кримі й Закавказзі, пройшов всю Україну з північного сходу на південний захід і уздовж Чорноморського узбережжя, поклонився пороху великого Кобзаря Вканеве.

Кінець 90-х - початок 900-х років мають особливо важливе значення в ідейно-творчому розвитку Горького. Цей період характеризується підйомом революційного руху в країні. Підсилюється вплив соціал-демократії в середовищі робітничого класу й серед молоді, росте страйковий рух пролетаріату й масові виступи студентства. У ряді міст і промислових центрів відбуваються масові політичні демонстрації. Одним з таких революційних центрів був і Нижній Новгород, куди Горький повернувся після звільнення із Мцхетского замка. Письменник із ще більшою активністю віддається суспільно-революційної діяльності. Він установлює зв’язки із сормовской соціал-демократичною організацією, зближається з робітниками. Один з агентів охранки писав: «…усе, що є революційного в Нижньому, дихає й живе тільки Горьким».

До цього часу Горький усе твердіше зміцнює на позиціях марксизму. Він співробітничає в журналах «Нове слово» і «Життя», де друкувалися статті а, знайомить із роботою Бєлінський «Розвиток капіталізму в Росії», а коли початку виходити «Іскра», стає її читачем і розповсюджувачем

Цілком закономірним було те, що письменник, що вийшов на авансцену політичної боротьби, став на чолі прогресивних сил російської літератури. Більшу підтримку робив Горький письменникам із кружка «Середовище», а коли було створене видавництво «Знання», що об’єднало письменників-реалістів, Горький стає його основним ідейним керівником. «Все завдання літератури наших днів,- писав він В. Вересаєву на початку 902 р.,- підвищувати, збуджувати саме цей настрій, а вуж воно дасть плоди, дасть!» Мова йшла про настрій бадьорості, про віру в близькість «нового життя в новому столітті».

До цього часу усе більше зміцнюють зв’язки Горького з національними літературами Росії, зокрема з української. Зв’язки ці були найрізноманітнішими. Справа не тільки у впливі, що уже тоді - на рубежі двох століть - робило творчість Горького на прогресивну літературу. Спостерігалося й взаємозбагачення, ідейні й тематичні переклики, які можна пояснити не стільки прямими впливами, скільки спільністю общественно-эстетических устремлінь. Великий інтерес представляє видавнича діяльність Горького, що пропагувало краще, що було в літературі того часу

Очолюючи белетристичний відділ журналу «Життя»,

У трилогії Горького найбільш відчутні традиції демократичної літератури, з якої його зв’язувала спільність життєвого матеріалу, доля автобіографічного героя. Це анітрошки не виключає спадкоємного зв’язку із трилогією Л. Толстого, що була для Горького зразком проникнення письменника в психологію героя, художнього дослідження «діалектики душі». Однак, на відміну від повістей Л. Толстого й С. Аксакова, що зосередили увагу на особистому житті героя, трилогія Горького виходить за межі долі головного героя,- у ній настільки ж глибоко розкрита діалектика соціального оточення, що формувало характер Алеши Пєшкова

У своїй трилогії Горький успішно вирішив проблему героя часу. Складність завдання полягала в тім, що типовий герой повинен був вирости з автобіографічного персонажа, у зображенні якого нелегко перебороти вузькість і суб’єктивність. Трилогія написана з позиції суспільного розуміння своєї біографії. Різноманітне людське оточення, ь яке поставлений герой, виявляє й формує його характер

Горький розповів про життя російського народу в 70-80-і роки XIX в., про складності його шляху до нового життя, про тих кращих представників народу, які, переборюючи труднощі, ішли вперед, пробивалися до світла, боролися за краще життя

Pages: 1 2