Майбутнє людства | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам
Назад

Майбутнє людства

Що таке майбутнє? Що чекає нас там, за якийсь незрозумілою й у теж час точно й назавжди певною рисою, де сьогодення вже стало минулим, а минуле перетворилося в далеку історію, що, ми знаємо, колись була частиною буття людства, його сьогоденням, а ще раніше - майбутнім. Люди завжди намагалися вгадати й пророчити своє майбутнє. Іноді їхні пророкування збувалися, іноді ні, але завжди здавалося, що Там людство чекає щось незвичайне: може бути, погане, а може бути й світлої, повне радості й позбавлене суму. Але проходило час, і вже вигадана Жуль Верном незвичайна підводна машина, названа їм «Наутилусом», стала повсякденною реальністю, а польоти в космос, казавшиеся раніше лише долею фантастики, уже давно нікого не дивують. Але з’явилися нові мрії, і висловлення Томаса Манна про те, що «минуле є колодязь глибини несказанної», можна із упевненістю віднести й до майбутн, невідомому й загадковому, у якому, бути може, таяться відповіді на багато питань, які ми задаємо собі зараз.

Але, у той же час, майбутнє жадає від людства жертв, які здаються нам безглуздими. Але виявляється, що без них неможливе існування ідей. І тоді, як головний герой повести Платонова «Котлован» Вощев, людина почуває безвихідність. Будівельники котловану ставлять перед собою ціль побудови великого світлого будинку, життя в якому для всіх буде безхмарна й прекрасна

Але самі вони сплять у бараку, на землі. Котлован віднімає в них всі фізичні й щиросердечні сили й стає могилою для єдиної дитини - Насті - їхньої надії і їхнього майбутнього. Герої Платонова самі v вибирають свою долю, але в них немає можливості повернути назад і щось виправити, піти по іншому шляху. Вони стають рабами своєї ідеї, свого майбутнього. І саме існування, як сьогодення, втрачає свою важливість і першорядність

Людське життя виявляється тільки лише матеріалом, що не має своєї духовної цінності, але, що володіє необхідними для побудови котловану фізичними можливостями. Саме по собі таке перетворення не є метою для будівельників котловану, але воно виявляється дійсно можливим, коли суспільні інтереси стають важливіше особистих, і держава є їхнім втіленням. Така тоталітарна держава майбутнього зображена в романі Е. Замятіна «Ми», і це лякає нас, тому що для нас, що живуть стосовно дії роману в минулому, уже немає виходу, наша доля вже визначена, і життя в сьогоденні для нас також безглузда, як і для героїв Платонова.

Вощев, що зрозумів це, піде з котловану, тобто піде із сьогодення в іншу, може бути, краще життя. Але все, що було сказано вище, є лише розрізненими частинами одного загального цілого, що складається з минулого, сьогодення й майбутнього, але нам дане знати лише друге, а все інше так і залишиться назавжди таємницею. Навіть маючи всі ті знання, які були накопичені людством протягом століть, неможливо до кінця зрозуміти й скласти собі точну картину законів буття. «Для людського розуму незрозуміла абсолютна безперервність руху

Людині стають зрозумілі закони якого б те не було рухи тільки тоді, коли він розглядає довільно взяті одиниці цього руху. Але разом з тим із цього-те довільного розподілу безперервного руху на переривані одиниці виникає більша частина людських оман». Це висловлення Лева Толстого copyright

Збережи - » Майбутнє людства . З'явився готовий твір.

Майбутнє людства

Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.