Людина повинен бути Майстром, як своєї долі, так і в будь-якій справі, лише тоді, вона в стані сформувати в душі людяність. Будучи людиною, для нього й будуть доступні в щирому розумінні Божі закони, які Всевишнім Богом у приписанні, заповідані людині, а ні тварині, ні звіркові. Людина повинен усвідомити, що лише за допомогою людяності, можна рухатися до джерела Життя, із чого треба: перш ніж стикнутися до Божих заповідей, потрібно спочатку виробити у своїй душі людські критерії, які й дозволять сприйняти заповіді з позиції Святості. Але, як вершити свою долю? Необхідно бути Майстром своєї душі, іншими словами, потрібно вміти за допомогою Божих законів збагачувати душу Духовно-позитивною енергетикою, від якої душа й жива

У цей перехідний період, перед початком сьомого тисячоріччя, якщо хто й здатний мати контакт зі Святим Святих, те лише Божий Месія й більше ніхто, і те, про його контакт із Всевишнім Богом, може свідчити сам Всевишній Бог, але не він, Рятівник Святого Святих. Тому, тільки ява Всевишнього Бога серед народів миру, може засвідчити про контакт із Ним із чиєїсь сторони, а для цього, спочатку треба відкрити «Небесні врата», що під силу лише Божому Рятівникові й більше нікому. У тім і є месіанська місія Божого Месії

Інші ж подання пов’язані з месіанством Рятівника Святого Святих, у понятті зведення Храму, відродження мертвих і все інше, є як вихідне від надуманих веросуждений.

Кожна розсудлива людина повинен розуміти, що тільки через яву Всевишнього Бога можна вибратися з лабіринту смерті, у якому нині перебуває человече, що сподівається себе «вінцем утвору» у смітті тлінне-матеріального світу, будучи, будучи сам же частиною цього сміттєвого мотлоху. Доколе в людині не сформуються зачатки людяності, доти душу й не зможе придбати Святість. Без Святості в душі, «людина» є сміття в буквальному значенні цього слова, серед того сміття, що він зводить навколо себе накопиченням

З показного треба, що ні, і не може бути іншого пріоритету в житті, чим возз’єднання душі із Всевишнім Богом. Але для того, щоб піднятися над тим матеріальним світом, у якому людині дане право, проживати, потрібно мати точку опори в цьому світі, від чого можна було б відштовхнутися. От чому перша людина Адам, був вдячний Всевишньому Богові, за можливість трудитися, тому що, перетворюючи існуючий мир, людина, перетворює й себе.

Разом з тим, человече повинен розуміти, що праця - праці ворожнеча, і щоб цей процес не протікав бездумно, треба знати Божі закони й уміти ними, керуючи творити, у перетворенні навколишнього світу. Адже трудитися - це не означає, взяти лопату й кинутися в трясовину затхлого болота, щоб неї осушити, тому що є й інші варіанти в тім, як можна здійснити це завдання. Для цього людині й даний Священний кодекс Святого Писання, за допомогою чого людина перетворює себе й разом з тим навколишній світ

В іншому понятті він не вподібнюється гнойовому жукові, що перебирає купу гною, де притім так нічого й не змінюється, тобто, як і колись жук залишається при гнойовій купі

Безладдя в будь-якій справі, те, що є у властивості нинішньої влади з її структурою на всіх рівнях, недолжно бути прийнятним, тому що, що ж це за працю, коли на копійки виробляється, а губиться на рублі. Притім можна трудитися з ранку й до вечора, але так і залишитися при розбитому кориті. Необхідно зрозуміти саме головне, а саме те, що перебороти цю деградуючу ситуацію можливо тільки тоді, коли відбувається рух по реалії духовного відродження, через що й перетворює сфера буття. Адже деградація регресує по всіх параметрах життя від відповідності духовного занепаду. От чому без духовності неможливий рух по життєвих реаліях, тому що будь-які благі устремління при деградації будуть незбутні, від чого все гарне в остаточному підсумку, як правило, і зводиться до щось гіршому

У зв’язку зі сказаним і повинне бути зрозуміло те, що тільки духовне відродження від родового кореневища, здатно перетворити до процвітання життя всього російського суспільства. Тому в проекті ВДВ Русі, завдання духовного відродження Росії коштує в первинності всього, тому що це необхідно подібно живлющому повітрю, без чого й неможливо зробити крок в ім’я торжества Життя

Ілюзія в релігійно-показних церемоніях, свідчить про існуюче неуцтво серед верослужителей(!) різних релігійних конфесій. Неуцтво розповсюджених церемоній, підняте в бажанні прилучення до Божественності, спонукувано сліпою вірою. Це й відтинає людини від джерела Життя, тому що не від оман подібного роду потрібно просуватися до Всевишнього Бога, а за допомогою Божих законів. Тому через Древо Науки, треба зробити реставрацію в сфері Релігії, притім, буде відроджена плодоносна поросль, і від крони цього Древа Життя зможуть також відкритися «Небесні врата» у прояві вияви Святого Святих, якщо Божий Рятівник не зможе виявитися в месіанській місії. І, незважаючи на те, що вже вийшли всі строки, що коштують за Божим Рятівником, однаково немає в кого-небудь прав, квапити час, тому що прояв Божого Рятівника - це є в Божому привілеї, а шляхи Божі несповідимі

Тішитися надією, означає прирікати долю до негатива, і щоб уникнути цього, треба за допомогою Священного кодексу зробити крок назустріч до Життя, у бажанні прояву вияви Святого Святих.

Ця ява Всевишнього Бога й несе із собою ту Святість, у якій пульсує джерело Життя. Із цим джерелом повинна возз’єднатися душу кожної живої людини, де тільки до цього життєвого пріоритету, повинна бути спрямована людське життя, тому що в противному випадку душу буде відсічена від життєвого джерела. Тому, нічого не може бути в перевазі над цим життєвим пріоритетом

И немає у всьому Всесвіті, щось страшней і ужасней того, коли відтинається душа від джерела Життя. А виходить, без яви Всевишнього Бога - життя не може співвідноситися до життя, тому що всі щодо Святого Святих, де, будучи людиною, це повинен розуміти кожний і через цю усвідомленість, у людини повинна бути спрямованість у тім, щоб зробити належний крок назустріч Кжизни.

верослужителей(!) На жаль, Священнослужителів у теперішньому часі не існує, тому що Священнослужитель - це, насамперед Божий Пророк. Тому, відповідно до того, що «Небесні врата» закрито, а виходить, немає Божих Пророків серед людей, то не може бути так само й Священнослужителів

И такі поняття, як Священик або Священнослужитель - у будь-якій нині існуючій релігійній конфесії - порівнянні лише з надуманою неправдою. У зв’язку із цим, довелося ввести поняття за допомогою префікса «веро», утворивши такі словосполучення, як «веросуждение», «верослужитель», «веровосприятие», «веропоклонение», «веропантеон» і так далі.

Усі права зберігаються за автором, 08.08.2008

Учений-Библеист І.И.Нави <[email protected]>