Людина на війні (По одному з добутків сучасної літератури) Війна в розповіді Василя Быкова «Одна ніч»

Людина на війні (По одному з добутків сучасної літератури) Війна в розповіді Василя Быкова «Одна ніч». Коли в житті людей уривається війна, він завжди приносить горе й нещастя, порушує звичний уклад життя. Про саму жорстоку, дивовижну війну – Великої Вітчизняної – згадують і понині. Василь Биків – один з найважливіших вітчизняних письменників, що протягом довгого років творчості залишається вірний темі війни. Особливістю його добутків є те, що він зображує у своїх розповідях війну такий, який вона була – у стражданнях і крові..

Одним з таких добутків є розповідь «Одна ніч». Сюжет не можна назвати простим. Складність полягає в тім, що в розвиток сюжетної дії вплітаються почуття – герой розривається між громадянським обов’язком і людськими жалем

Центральний персонаж розповіді Іван Волока, рятуючись від німецьких куль, виявляється в підвалі під купою стін, що обвалилися. Але сам складним і непоясненим стає те, що разом з ним під завалами залишається німецький солдат. Останній поранений, йому потрібна допомога, а з-під завалів самостійно не вибратися

Як же надійти Іванові? Чи зможе він убити цього беззбройного, потерпілого при обвалі німця? Спочатку, не усвідомлюючи того, що він робить, Іван допомагає гітлерівцеві вибратися з-під бетонної брили й перев’язати рану. Целую ніч вони намагаються знайти вихід з кам’яної клітки

И от вони на волі. Німець розуміє, що залишившись із російським солдатом, він потрапить у полон, тому, побачивши гітлерівців, він кидається до них. Люте бажання нізащо не віддавати ворогам цієї людини прокидається в Івані. Забуваючи про усім, він убиває солдата. Тема жорстокості й нелюдськості війни червоною ниткою проходить через весь добуток. Війні можна дати оцінку – загарбницька, визвольна, цивільна – але як оцінити людей, що йдуть умирати за щось ідеали?

У війни свої закони. Головні герої воєнних дій – страх і ненависть. Вони рухають людьми, змушуючи їх часом робити жорстокі й негероїчні вчинки. Що рухало Іваном, коли він стріляв у Фрица – страх перед комісаром, ненависть до гітлерівців? Не можна дати виразну відповідь – усе змішалося, розсипалося, як мозаїка

Биків майстерно зображує картини війни через сприйняття молодого солдата. По одному невеликому епізоді зустрічі Волока з німцями можна багато чого сказати про те, який бачить війну автор. «За трахнув вибух…», і коли Волока, «…засапавшись, влетів під рятівні склепіння під’їзду, то від несподіванки ледь не скрикнув: знадвору прямо на нього вискочили два німці, але й німці отут видно, не чекали його. Передній щось бурмотав задньому, на мить у його розширених очах блиснув переляк і подив

У ту ж мить Волока, не цілячись нажав на спуск – автомат здригнувся від безладної черги – німець випустив з рук карабін і впав особою не бруківку…» От щира особа війни: хаос, паніка, сліпа жорстокість, мотивовані тільки одним – страхом. Ця війна не має ніякої іншої мети, крім єдиної, убивати людей

Спочатку виявившись під насипом стін, що обрушилися, Іван випробовує пекучу ненависть до німця «Аа, дошкулило, собака!» говорить він, спостерігаючи марні спроби солдата вибратися з-під бетонної брили. Іванові за півроку служби в полицю не довелось так близько побачити німецького солдата. «Це був четвертий німець попавшийся йому під руку», пише Биків

Трьох він убив навіть не замислюючись – так треба. Саме так: треба. Для Волоки німці – вороги, у яких немає особи й немає особи й немає почуттів. І от, уперше очутившись віч-на-віч зі своїм ворогом, він губиться

«Усього кілька мінут назад, не бачачи й ніколи не знаючи один іншого, вони на смерть билися в цьому підвалі, повні злості й ненависть, а зараз, начебто нічого між ними й не відбулося, дружно розхитували шматок бетону, щоб вибратися із загального лиха». Іван бачить літню особу гітлерівця, засмагле чоло, густо порізаний зморшками, такий же, як і в нього рубець біля вуха, і розуміє, що перед ним насамперед – людина. Ця раптом, що відкрилася істина, лякає й обеззброює Волоку

«Іван неясно відчуваючи в душі, читаємо ми в розповіді, що застрелити тепер цієї людини вже навряд чи зможе. Як стріляти в нього, якщо між ними валило головне all so ch. ru 2001 2005 для цього – взаємна ненависть, якщо раптом у ворожому мундирі став перед ним сама звичайна людина, що і до Івана ставився вже не як ворог, а як спільник і друг? Здається, це був зовсім непоганий німець, і Іван навіть відчув незручність тому, що недавно ледь не задушив його. Все це було дивно й незвичайно». Розмовляючи з німцем, Іван довідається, що Фриц столяр, так само як і Волока, у нього є родина – дружина й троє дітей. В Івана теж залишилися будинку дружина й дві дочки

Коли на Волоку валить стіна, Фриц маючи можливість утекти, залишається допомагати Іванові, рятуємо його від смерті. Волока розуміє це, але насторожені почуття не залишають його. І от вихід з кам’яної клітки знайдений. Воля повертає героїв в «колишні рамки війни». Тепер вони вже не два спільники, разом курящу росіянку махорку, а два солдати – росіянин і німецький. Це війна

У неї свої закони. Безневинні люди гинуть заради досягнення чиїхось цілей. На жаль, це розуміють обидві ворогуючої сторони

Німецькі солдати знають що борються не на життя, а на смерть. Їм краще загинути, чим потрапити в російський полон – тоді їхньої родини не заберуть у контрационный табір. Все це читач разом з головним героєм довідаються з розповіді німецького солдата Фрица Хагемана. «Війна никс гут!..Фриц Хагеман никс треба війна», говорить німець, що пройшов пів^-росії й мріє скоріше повернуться додому. Але, на жаль його мрії не призначено збу_.

Змушуючи свого героя вбити, автор показує механичность і нелюдськість війни. Звичайно, герой розповіді аж ніяк не ідеальний. Як і багато молодих солдатів, він мріє красиво вмерти. Єдина думка, що турбує його, поки він перебуває в кам’яній клітці завалів – як нерозумно буде от так умерти. Розмовляючи з німцем, він думає про те, що скаже на це його командир

Опам’ятавшись після важкого кошмару й побачивши сплячого Фрица, він збирається бігти, залишивши гітлерівця в підвалі. Але автор не засуджує його списуючи все на молодість і на війну. Письменник – фронтовик не висловлює своєї позиції, не стає ні на чию сторону – просто описує події, даючи читачеві можливість самому оцінити ситуацію

Він пише про те, що в екстремальних умовах люди можуть поводитися по-різному, проявляючи й боягузтво, і героїзм. Мабуть, у цьому аспекті цікавий нам герой Быкова. Письменник показує логіку людського поводження в екстремальній ситуації, розкриває його внутрішній мир, оголює щиросердечне протиборство

Він допомагає нам зрозуміти сувору правду овойне.

Збережи - » Людина на війні (По одному з добутків сучасної літератури) Війна в розповіді Василя Быкова «Одна ніч» . З'явився готовий твір.

Людина на війні (По одному з добутків сучасної літератури) Війна в розповіді Василя Быкова «Одна ніч»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.