У першій половині сімдесятих років XX століття в Радянському Союзі вперше були підняті проблеми екології. У ці ж роки Віктор Астафьев написав оповідання, в оповіданнях ” Цар-Риба”. Головні герої ” Цар-Риби” - це Природа й Людина. Критики назвали добуток соціально^-філософським. Думки й почуття автора мають загальнолюдське значення. Назва оповіданню дала глава ” Цар-Риба”, що має узагальнений символічний зміст

Цар-Риба - це величезний осетер. Із цар-рибою бореться людина: це символ освоєння й приборкування природи. Боротьба завершується драматично.

Важко поранена цар-риба не здається людині, вона йде від нього, несучи у своєму тілі гачки. Дуже драматично виглядає фінал боротьби - риба йде від людини, щоб умерти: “Люта, важко поранена, але не приборкана, вона гримнулася десь у невидимості, плеснулася в холодній заверти, буйство охопило що звільнилася, чарівну цар-рибу”. Мовлення в оповіданні йде й про трагедію Людини, що пов’язаний із Природою найтіснішим зв’язком, але забув про цьому й губить себе й неї. Ми росли в епоху Чорнобиля. Нам завжди будуть пам’ятні кошмари картини ядерної катастрофи. Якщо людство не зуміє змінити свою свідомість, то нові катастрофи просто неминучі

Але ж кілька десятиліть назад А. И. Вернадський створив своє вчення про ноосферу - сфері людського розуму, де необхідно “мислити й діяти… не тільки в аспекті окремої особистості, сім’ї або роду, держав або сполучників, але й планетарному аспекті”. Поняття “людство” виникло кілька століть назад, однак лише в останні роки люди почали вчитися почувати себе людством - нероздільною спільністю. Чому проблеми екології здобувають таку гостроту? Відповідь проста: сьогодні людство робить на природу таке ж по силі вплив, як, наприклад, найдужчі шторми або потужні виверження вулканів

А нерідке людство й перевершує стихійні руйнівні сили природи. Повернення до “райського саду”, тобто до недоторканої природи, уже абсолютно неможливо. Однак питання взаємин людини й природи повинні вирішуватися з урахуванням етичного фактора. В оповіданні ” Цар-Риба” всі герої - головні. Це і Яким, і Микола Петрович, Киряга й багато інші

Віктор Астафьев allsoch. ru 2001-2005 зробив одним з головних героїв і образ автора, прагнучи до проголошення й твердження дорогих його серцю моральних принципів. Віктор Астафьев новаторски переходить від оповідання до міркування, від картин природи до публіцистики. Вибір автором форми добутку - оповідання в оповіданнях - не випадковий

Ця форма дозволила Астафьеву відсторонитися від строгої сюжетності оповідання, чого не дозволяє, наприклад, форма роману. Одне з головних завдань ” Цар-Риби” - викриття браконьєрства в найбільш широкому тлумаченні цього слова. Адже браконьєр - це не тільки людин, що краде рибу або звіра в держави. Браконьєр - це й той, хто будує над чистим озером атомну електростанцію, і той, хто дає дозвіл на вирубку незайманих лісів. ” Цар-Риба” - це не збірник тематично зв’язаних між собою оповідань, а саме оповідання

Всепоглинаюча ідея автора про неподільність Людини й Природи плавно перетікає із глави в главу, розкриваючись усе з нових і нових сторін, убираючи в себе нові змісти, розширюючи обсяг філософського, економічного, соціального завдання, що коштує перед всіма людьми. Велике ідейно-художнє значення має й місце дії ” Цар-Риби” - Сибір. Ці величезні незасвоєні простори одночасно є й скарбом, і болем Росії

Багатства Сибіру ґрунтуються екстенсивно, без думки про завтрашній день. “Так що ж я шукаю? Отчого мучуся? Чому? Навіщо? Немає мені відповіді”. Віктор Астафьев не дає готових відповідей на поставлені в оповіданні відповіді

Від читача потрібне мужність, доброта, мудрість, щоб зрозуміти: цар-рибу зможе врятувати тільки людина. Це завдання сьогодення й майбутнього