Краса природи рідної землі надихала багатьох митців на створення визначних шедеврів. Природа, її гармонійна краса і щедрість присутні і в ліриці та поетичному епосі М. Рильського, в його нарисах і оповіданнях. Про роль природи в розвитку літератури та мистецтва поет висловив ряд цінних думок в наукових статтях «Природа і література», «Про людину, для людини». У них митець обгрунтував «благотвірний вплив природи на всі ділянки людського життя». Рильський з дитинства кохався у природі, працював збагнути її таємниці:

• Хіба звичайно шелестить трава,
• Коли дитина у садку гуляє?
• Ні! Кожная билинка там жива,
• Комаха кожна щось розповідає,    
• І кожна щось розповідає
• І кожна грудка сірої землі
• Для неї-казкаі крає безкрая!

 Ліричний герой Рильського ніколи не вважав себе «царем природи». Він - її талановита дитина, вірний і дбайливий син, а природа - вічне й невичерпне джерело життя і творчості

Вона - це мати. Будь же синам, А не естетом. І стане ін ти не папіряним - Живим поетом. З відчуття краси своєї медвяної землі - цієї «хліборобської» народилися в душі поета високі почуття патріот измуй любові до людини, яка своєю працею оживляє, прикрашає землю.

Радість очам серцю приносить і нива білою гречки, і червоній помідори, і молочно-сині поля, і срібло лісової води, і золото стиглої пшениці та осіннього лісу. У поезії Рильського природа - «храм і майстерня».

Образ билинного багатиря Микули Селзсниновича в поезії «Лягла зима» є символом молодої людини, яка, здобувши в місті освіту, повертається в село, щоб своїми знаннями і працею збагатити землю:

• Незнаку міць - процвіте земля стане лай - як стан злото полений,
• І нові вруна випестить рілля.

У роздумах про добробут народу митець не лродивлже цивілізацію первісній природі, а стверджує, що тільки гармонійне єднання природи і культури стане джерелом людського щастя:

• І для тебе, племено земне,
• І зірки палатимуть і домни,
• Розіллються ріками скрипки,
• Килимом простеляться метали.

Символ «братерського єднання» ланів і гаїв благоухалих з електричним колом світляним - «ластівки на телеграфнім дроті». Людина не повинна панувати над природою так, як завойовник панує над чужим народом. Відповідно до за.конїв природи люди мають своєю працею і розумом надавати їй нової, вищої краси. Герої багатьох ліричних портретів Рильського - це гуманісти, які задля щастя народу наполегливо працюють над оздоровленням і вдосконаленням природи. Так, в образі простого сільського садівника-еамоучки Тодосж, який виводить нові сорти плодових дерев, своєю працею вливає в рідку землю «силу розуму живу», утверджується гуманістична суть перетворення і збагачення природи: «…таж то людина в’яже для людини нові гірлянди із нових ягід».

У дні Великої Вітчизняної війни каш народ самовіддано захищав рідну землю, її красу, природні багатства. У вірші «За рідну землю» Рильський закликав іти «у бій за наші ниви, за наші жені зорі, за наші тихі води». Величний образ рідної української землі постає в поемі «Слово про рідну матір». Природа України і її культура становлять тут нерозривну єдність через картини природи, її барви, пахощі автор опоетизував рідку землю, іїнеповторну красу і щедрість.

Всі блага земні творяться людиною і для людини. «Хвала землі, стократна честь - людині!» - проголошує поет. Підкорення ж природи здійснюється в ім’я грядущих років і століть».

Герої творів Рильського, підкорюючи «сили матері-лрироду», прагнуть «стократ помножити її щедроту». На цьому акцентує поет у «Миргородських записах». А у циклі «Др. І віддарунок» вказується, що добрі взаєми ии людини з природою подібні до щедрої дружби побратимів. За труд і любов людини природа віддячує їй своїми дарами.

У багатьох торах Рильського звучить заклик підходити до природи розумно і гуманно, бо вона - нам захисник і добрий друг. У віршах «Ліс» і «Розмова з другом» провідна ідея - берегти природу для щастя сучасного і майбутнього поколінь:

• Той, хто любить парости кленові,
• Хто діброви молоді ростить,
• Сам достоїш людської любові,
• Бо живе й працює для століть!

Пейзажна лірика Рильського розвиває високі естетичні смаки, вчить людину бути спостережливого, серцем і розумом сприймати природу: В зелених лаврах, в синій світлотіні, У сяйві сонця й вишнях у цвіту, В огні троянд, у моря мерехтінні Побачить кожен може красоту. Книжка віршів «Троянди й виноград» розкриває багатство духовного світу наших сучасників, які «за законами краси» творять нове життя, примножують багатства природи.

Всі герої тонко відчувають красу природи, своєю працею створюють матеріальний і духовний достаток суспільства - необхідну умову людського щастя. Поет утверджує гармонію красивою і корисною, як духовна настанова звучать рядки:

У щастя людського два рівних є крила: - Троянди й виноград, красне і корисне. У творчості Максима Рильського створений повнокровний образ людини, що має «серце друзів одкрите… розум до інших уважний», чуттєвої до краси навколишнього світу. їй любі «сині світанки над водами, шум у лісі зелений і шум золотий, спів солов’їний і пісня людська, скромна шипшина і горда троянда». Вона живе у злагоді з природою і збагачує її новою, незрівнянно вищою, незнаною раніше красою.