Любовна лірика А. С. Пушкіна (4) – твір по творчості А. С. Пушкіна

А. С.Пушкін – насамперед поет – лірик. У своїй творчості він звертався до тем, які найбільше хвилювали його: до тем любові, волі, дружби, творчості. У віршах поет виражав своє бачення миру, свої переживання. Лірика дає найбільш повне подання про ідеали й життєві цінності поета. У віршах усе значимо: кожний образ, кожна художня деталь, тому що тільки за допомогою таких прийомів можна виразити все багатство й розмаїтість переживань. Любов для Пушкіна – супутниця юності. Але вона супроводжує поета все життя. У своїй творчості поет неодноразово вертається до теми любові. У ранній період творчості Пушкін пише про дружні гулянки, про радості й розчарування любові. Юного поета цікавили любовні забави. Майже всі вірші цього періоду грайливі. Ах! Якщо перетворений у порох, И в табакерці, у заточенье, Я в персти ніжні твої попастися міг, Тоді в серцевому восхищенье, Розсипався на груди під шовкову хустку И навіть… може бути… (”Красуні, що нюхала тютюн”) Так, у віршах “Красуні, що нюхала тютюн”, “Чернець”, “До Наташе” усе звертається в жарт, у гру. Сьогодення, піднесеної щиросердечної єдності немає. Для ранньої творчості Пушкіна характерний жанр “легкої поезії”. Уважається, що Пушкін був послідовником Анакреона – грецького лірика, автора легкої й еротичної поезії. Ще в Ліцеї Пушкін починає писати в особливому жанрі любовної лірики – віршах в альбом. Цікаво те, що поет, що не харчував звичайно глибоких почуттів до власниці альбому, повинен був написати їй визнання в любові. Пушкіна звичайно писав жарту у вигляді якого-небудь парадоксального твердження. …Батьківщина майже я ненавидів – Але я вчора Голицину побачив И примирений з батьківщиною моїм. (”В альбом Голициной”) У петербурзький період Пушкін пише любовні вірші, подібні ліцейським. (”О. Массон”, “Як сладостно!.. Але боги, як небезпечно…”). Але з’являється й щось нове. Уперше з’являється те, до чого згодом дуже часто буде звертатися поет: піднесений ідеал. “Де жінка не із хладной красою, але з полум’яної, піднесеної, живий?” Майже одночасно із цим Пушкін пише оду “Вільність”. У перші ж її рядках він виганяє “царицю Цитеры” – богиню любові Афродіту, а “зніжену ліру” збирається “розбити”, щоб “оспівати волю”. У петербурзький період відбувається поступовий перехід від ліцейської лірики до тої нового, котра з’явиться в південному посиланні. Всі Дориды, Ліди й Темиры для Пушкіни на Півдні вже в минулому. Сам він пише про те, що було предметом його любовної лірики, як про минуле, від якого сьогодення вже далеко: Мені вас не жаль, року весни моєї, Минулі в мріях любові даремної… Де колишній жар і сльози вдохновенья? Прийдіть знову, року моєї весни! У любовній ліриці південного періоду ми не знайдемо нічого, крім смутного, навіть трагичного. Це пов’язане з тим, що в цей період майже вся творчість поета підкоряється законам такого літературного напрямку, як романтизм. Більше того, подібно Байронові, Пушкін прагне скоротити відстань між собою й своїм романтичним героєм. Романтичний герой – це втікач із невільного й не розуміючого його миру. Він вигнанець, що залишив у тім світі свою любов. Як уже говорилося, любовні вірші цього періоду трагичны: Усе кінчено: меж нами зв’язку немає… Востаннє твій образ милий Дерзаю подумки пестити, Будити мрію серцевою силою И с млістю боязка й сумовитої Твоя любов воспоминать. (”Прощання”) Уважається, що всі ці смутні думки навівала Пушкіну якась “прихована любов”. “Прихована любов” пасувала романтичному героєві відповідала його образу. Однак, за словами М. Н.Волконській, поет обожнював тільки свою музу й поетизував усе, що бачив. Але в любовній ліриці Пушкін не новатор. Він романтик. Так, у вірші “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…” він говорить про ніжний голос, милі риси, заколотний порив. Літературознавці вважають, що у віршах Пушкіна простежується унынье, туга, але є “дивовижні мгновенья”, які пов’язані з любов’ю. У період південного посилання поет пережив багато глибоких захоплень: любов у Собаньской, любов до Ризнич і Воронцовой. Любов заповнює короткий час перебування в Одесі. У численних віршах, присвячених коханим, створені яскраві образи улюблених жінок. Однак любов розглядалося як почуття минуще. Пушкіна не шукав вічної любові, вічної для нього була тільки потреба любити. Любовну лірику Пушкіна після 1824 року не слід розглядати як поетичний аналіз його “донжуанського списку”. У віршах “На пагорбах Грузії…”, “Я вас любив…” говориться саме про почуття поета, а не про відносини, що зв’язують його з коханими. У цих віршах не варто шукати відповіді на питання, ко
го має на увазі поет, визнаючись у щирій, ніжній любові, говорячи: “сум миючи повна тобою, тобою, однієї тобою…”. У віршах немає портрета коханої. Улюблених жінок Пушкін часто бачить крізь серпанок спогадів і снів. У віршах відбиті не тільки любовні переживання про Жінку як про джерело краси, гармонії, нез’ясованих насолод. У лірику Пушкіна оживають його “любові чарівні сни”. Це вірша – спогаду. У вірші “Я вас любив…” всі почуття вже в минулому, вірніше, поет пише про той момент, коли почуття вже вгасає, але ще “згасло не зовсім”. У його душі оживає кохання-спогад. Те ж саме відбувається в душі поета у вірші “На пагорбах Грузії…” Однак любов оживає не тільки тому, що поет згадує про улюблену. У ній джерело нових яскравих переживань. І серце знову горить і любить тому, Що не любити воно не може. У цьому вірші говориться про ту любов, що надихала поета. Любов для Пушкіна-Лірика стає предметом високої поезії. Вона немов виведена за межі побуту, життєвої “прози”. “Вірша, яких ціль горячить уява любострастными описами, принижують поезію,” – говорить Пушкіна.

Збережи - » Любовна лірика А. С. Пушкіна (4) – твір по творчості А. С. Пушкіна . З'явився готовий твір.

Любовна лірика А. С. Пушкіна (4) – твір по творчості А. С. Пушкіна





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.