Любовна лірика А. С. Пушкіна

Творчість Пушкіна настільки ж геніально, наскільки &copy A L L S o c h. r u невичерпно. Його поезія несе світлу радість от уже багатьом поколінням, будить наші почуття, думки, засмучує й веселить, не дає заснути по ночах. Дивний майстер слова, Олександр Сергійович напоїв наше життя своєю живлющою поезією, і вона стала яскравіше, свіже, розпустилася благоухающим квіткою. Неможливо представити творчість Пушкіна без любові. Це почуття допомагало йому боротися й сподіватися, мріяти й засмучуватися, захоплюватися й страждати. Не тільки поезія, все життя поета було перейнято любов’ю: до друзів, батьківщині й, звичайно ж, жінці

Любов одна – веселощі життя хладной, Любов одна – мучення серць: Вона дарує одну лише мить втішний, А прикростям не видний і кінець. Осягаючи науку життя, поет учився й любити. Він ще молодий, повний надій і бажань; спогаду про улюблену викликають у нього контрастні, суперечливі почуття: Мені смутно й легко; сум миючи світлий; Сум миючи повна тобою, Тобою, однієї тобою… Маленьке проміннячко уваги, посмішка, добрий погляд здатні розвіяти сум і зневіра, вселити в серце щастя й захоплене натхнення: Порожнє ви серцевим ти Вона, обмолвясъ, замінила И всі щасливі мрії В душі закоханої збудила. Юнак тільки відкриває для себе що блищить новиз-юй яскравий мир почуттів і переживань

Його любов палка, Зурная, неприборкана. Це живе яскраве почуття молодий гоэт не в силах удержати в гарячому серці, навіть якщо воно ie розділяється його обраницею: Я вас люблю, – хоч я бішуся, Хоч це праця й сором даремний, И в цієї дурості нещасної, У ваших ніг я зізнаюся. Співак гармонії й краси, Пушкін чітко розуміє, що хворо невигойно. Ім’я його хвороби – Любов, і всі ознаки її в наявності: …довідаюся по всіх прикметах Хвороба любові в душі моєї: Без вас мені нудно, – я позіхаю; При вас мені смутно, – я терплю…

У своєму есе “Мій Пушкін” М. Цветаева написала: “Пушкіна мене заразив любов’ю. Словом – Любов”. Але не тільки в гармонічних відносинах з женщи-” ний шукає щастя великий поет, адже в безмовному почутті теж є особлива принадність

Ніжною й зворушливою мрійністю наповнює серце Пушкіна розлука з улюбленою, спогаду про неї, надії на зустріч: Я пам’ятаю дивовижне мгновенье; Переді мною з’явилася ти, Як скороминуще виденье, Як геній чистої краси… Прекрасно розуміючи, що в любові є й трагічна сторона – ревнощі, вгасання, розлука, Пушкін не перестають із трепетом ставитися до цього почуття. Адже кінцеві лише відносини між людьми, саме ж почуття – вічно. І, що б не відбулося, великий мудрець серця бажає об’єкту свого обожнювання тільки щастя в сьогоденні й майбутньому: Я вас любив так искренно, так ніжно, Як дай вам бог улюбленої бути іншим

Захоплюючи нас шляхетністю й самовідданістю, поет розкриває переживання свого серця, даруючи чисту й світлу любов прекрасній половині людства. Своє почуття він приносить на вівтар натхнення й завжди готовий: Очами випливати за нею й у тиші Благословляти її на радість і на щастя, И серцем їй бажати все благо життя цей, Веселий мир душі, безтурботні дозвілля, Усе – навіть счастие того, хто вибраний їй, Хто милій діві дасть назву дружини

Збережи - » Любовна лірика А. С. Пушкіна . З'явився готовий твір.

Любовна лірика А. С. Пушкіна





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.