Любовна лірика А. С. Пушкіна (2) – твір по творчості А. С. Пушкіна

А. С. Пушкін – неперевершений майстер ліричних добутків, які він писав протягом всього свого недовгого життя. Мотиви лірики поета, глибина думок і почуттів у кожному вірші різноманітні. Це й патріотична вільнолюбна лірика, лірика дружби й, нарешті, лірика любові.

Тема любові до жінки звучить у багатьох добутках і представлена багатогранно: любов – почуття ідеальне, піднесене, прекрасне в найвищій силі його прояву, любов як скороминущий потяг, любов людини, навченого життям, любов і почуття, що супроводжують їй (радість, сум, смуток, ревнощі й т.д.).

Шедеврами пушкінської любовної лірики, у яких говорить “мова серця”, є чимало віршів. Серед них “Визнання” (“Я вас люблю – хоч я бішуся…”)

Наступні рядки із цього вірша характеризують поета як натуру піднесену, що глибоко почуває й любить:

Пора, пора мені бути розумній!

Але довідаюся по всіх прикметах

Хвороба любові в душі моєї:

Без вас мені нудно, – я позіхаю:

При вас мені смутно, – я терплю,

И, сили ні, сказати бажаю,

Мій ангел, як я вас люблю/

В іншому вірші – “На пагорбах Грузії лежить нічна імла…” – є рядка, які можна вважати епіграфом до всього життя Пушкіна: “… І серце знову горить і любить – тому, що не любити воно не може”.

Особою проникливістю відрізняється вірш “Я вас любив…”. Воно хвилювало й не перестає хвилювати людей тому, що в цій ліричній мініатюрі укладені загальнолюдські духовні цінності. Читаючи рядка “Я вас любив…”, ми не виявляємо в них ні епітетів, ні порівнянь, ні метафор. Але говорячи словами В. Г. Бєлінського, “у ньому та ж торкає душу гуманність, та ж артистична принадність, що й в інших інтимних віршах поета”.

Гадана простота дозволяє проте у своєрідній манері викладу розкрити всілякі почуття.

“Я вас любив” – вираження повторюється триразово й, зберігаючи загальне значення, здобуває нові значеннєві відтінки:

Я вас любив: любов ще, бути може,

У душі моєї згасла не зовсім;

Але нехай вона вас більше не тривожить;

Я не хочу засмучувати вас нічим.

У цій частині вірша підкреслюються шляхетність, ненав’язливість ліричного героя. Почуття його не охолонули, але він не хоче тривожити й засмучувати об’єкт своєї любові.

Я вас любив безмовно, безнадійно,

Те боязкістю, то ревнощами млоїмо…

- тут автор указує на силу любові, багатогранність супутньому почуттю переживань: безнадійність, боязкість, ревнощі.

Я вас любив так щиро, так ніжно,

Як дай вам бог улюбленої бути іншим.

Цими словами Пушкін затверджує, що теперішня любов – це побажання бути щасливої й улюбленої навіть іншим.

Один із самих прекрасних віршів любовної лірики – “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…”. Уважається, що воно присвячено Ганні Петрівні Керн. Історія роману Пушкіна й Керн досить показовий з погляду становлення особистості поета на тлі його любовних переживань.

А. П. Керн у житті була не тільки гарна, але й мила, добра жінка з нещасливою долею.

Искреннее почуття Пушкіна до Керн було виражено у вірші, що перетворило А. П. Керн в “геній чистої краси”.

Пушкін був зачарований чарівністю й красою Керн в 1819 році. Через шість років, улітку 1825 року, він знову зустрівся з Ганною Петрівною в Тригорському. Несподіваний приїзд її сколихнув у поеті майже угаснули й забуте почуття. В обстановці одноманітній і тяжкої, хоча й насиченій творчій роботі, Михайлівська посилання поява Керн викликала пробудження в душі поета. Він знову відчув повноту життя, радість творчого натхнення, захват і хвилювання страсті.

Незадовго до від’їзду Ганни Петрівни Пушкін і написав цей вірш, що сам вручив їй разом з екземпляром однієї з перших розділів “Євгенія Онєгіна”.

Я пам’ятаю дивовижне мгновенье:

Переді мною з’явилася ти,

Як скороминуще виденье,

Як геній чистої краси…

Вірш починається зі спогадів про дорогий і прекрасний образ, на все життя, що ввійшов у свідомість поета. Це глибоко таємний, незатухаючий спогад зігрітий таким почуттям, що важко виразити більш гаряче й тремтливо.

“У томленьях сумуй безнадійної… Ішли роки. Бур порив заколотний розсіяв колишні мрії…”

У глухомані, у мороці заточенъя

Тяглися тихо дні мої

Без божества, без вдохновенья,

Без сліз, без життя, без любові.

Душі настало пробужденъе:

И от знову з’явилася ти,

Як скороминуще виденье,

Як геній чистої краси.

И серце б’ється в упоенье,

И для нього воскресли знову

И божество, і вдохновенье,

И життя, і сльози, і любов.

Ці неповторні рядки співзвучні іншим, з листа Тетяни Онєгіну, у якому героїня виливає “тугу волаючої душі” у нехитрих, що йдуть від самого серця визнаннях:

И в це саме мгновенье

Не ти чи, миле виденье,

У прозорій темряві мигнув…

Лист Тетяни був написаний в 1824 році за кілька місяців до нової зустрічі Пушкіна з Керн. Чи не цей лист підказав перші рядки вірша “Я вас любив…”?

Важливі той стан беззавітної закоханості, свіжості й чистоти почуття, то пробудження й хвилювання душі, які викликали до життя це визнання. Пушкіна мимоволі змушує любити свій ідеал і захоплюватися Тетяною, тому що цей образ – плід його уяви й мрія, гідна любові й замилування.

Ми бачимо, що любовна лірика Пушкіна не пов’язана з конкретною особистістю, а виявляє філософські роздуми поета про своє власне життя, про радість буття, про приплив творчих сил.

Збережи - » Любовна лірика А. С. Пушкіна (2) – твір по творчості А. С. Пушкіна . З'явився готовий твір.

Любовна лірика А. С. Пушкіна (2) – твір по творчості А. С. Пушкіна





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.