Любов і Росія в житті й творчості Марини Цветаевой

Розкиданим у пилу по магазинах (Де їх ніхто не брав і не берет!) Моїм віршам, як дорогоцінним винам, Настане своя черга. М. Цветаева …Я звертаюся із требованьем віри И с проханням про любов… М. Цветаева Російська поезія – наше велике духовне надбання, наша національна гордість. Але багатьох поетів і письменників забули, їх не друкували, про їх не говорили. У зв’язку з більшими змінами останнім часом у нашім суспільстві багато хто несправедливо забуті імена сталі до нас вертатися, їхні вірші й добутки стали друкувати. Це такі чудові російські поети як Ганна Ахматова, Микола Гумилев, Осип Мандельштам, Марина Цветаева.

Щоб довідатися цих людей і зрозуміти те, чому їхні імена були на час забуті, треба разом з ними прожити життя, подивитися на неї їхніми очами, зрозуміти її їхнім серцем. Із цієї чудової плеяди мені ближче й дорожче всіх М. И. Цветаева. Марина Іванівна Цветаева народилася в Москві 26 вересня 1892 року. Якщо вплив батька, Івана Володимировича, університетського професора й творця одного із кращих московських музеїв (нині Музей образотворчих мистецтв), до пори до часу залишалося схованим, прихованим, то мати, Марія Олександрівна, жагуче й бурхливо займалася вихованням дітей до самої своєї ранньої смерті

“Після такої матері мені залишилося тільки одне: стати поетом”, – згадувала дочку. Характер у Марини Цветаевой був важкий, нерівний, нестійкий. Ілля Эренбург, що добре знав її в молодості, говорить: “Марина Цветаева сполучала в собі старомодну чемність і бунтарство, пієтет перед гармонією й любов до щиросердечної недорікуватості, граничну гордість і граничну простоту. Її життя було клубком прозрінь і помилок”. Жила вона складно й важко, не знала й не шукала ні спокою, ні благоденства, завжди була в повній невпорядкованості, щиро затверджувала, що “почуття власності” у неї “обмежується дітьми й зошитами”.

Життям Марини Цветаевой з дитинства й до кончини правило уява. Уява, взросшее на книгах. Красною кистю Горобина запалилася. Падали листи. Я народилася. Дитинство, юність і молодість Марини Іванівни пройшли в Москві й у тихої підмосковної Тарусе, почасти за кордоном. Училася вона багато, але, з родинних обставин, досить безсистемно.

Вірші Цветаева початку писати із шести років (не тільки по-російському, але й по-французькому, по-німецькому), друкуватися – із шістнадцяти. З’явилися перші наївні вірші, а потім – щоденники й листи. В 1910 році вона випускає досить об’ємний збірник “Вечірній альбом”. Його помітили й схвалили такі впливові й вимогливі критики, як В. Брюсов, Н. Гумилев, М. Волошин

Вірші юної Цветаевой були ще дуже незрілі, але підкуповували своєю талановитістю, відомою своєрідністю й безпосередністю. На цьому зійшлися всі рецензенти. Строгий Брюсов особливо похвалив її за те, що вона безбоязно вводить у поезію “повсякденність”, “безпосередні риси життя”. У цьому альбомі Цветаева наділяє свої переживання в ліричні вірші про любов, що не відбулася, про безповоротність минулого й про вірність люблячої: Ти всі мені повідав – так рано! Я все розглянула - Так пізно! У серцях наших вічна рана, В очах мовчазне питання… Темніє… Захлопнули ставні, Над усім наближення ночі… Люблю тебе, примарно-давній, Тебе одного - И навік! У її віршах з’являється лірична героїня – молода дівчина, що мріє про любов. “Вечірній альбом” – це схована присвята

Перед кожним розділом – епіграф, а те й два: з Ростана й Біблії. Деякі вірші вже передвіщали майбутнього поета. У першу чергу – невтримна й жагуча “Молитва”, написана поетесою в день семнадцатилетия, 26 вересня 1909 року: Христос і Бог! Я спрагу чуда Тепер, зараз, на початку дня! ПРО, дай мені вмерти, покуда Все життя як книга для мене. Ти мудрий, ти не скажеш строго: “Терпи, ще не кінчений строк”. Ти сам мені подав - Занадто багато! Я спрагу відразу - Всіх доріг!

Збережи - » Любов і Росія в житті й творчості Марини Цветаевой . З'явився готовий твір.

Любов і Росія в житті й творчості Марини Цветаевой





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.