Лєсков Н. С. Лівша – глава сімнадцята

Взяли англійці лівшу на свої руки, а російського кур’єра назад у Росію відправили Кур’єр хоча й чин мав і на різні мови був учений, але вони їм не цікавилися, а левшою цікавилися, – і пішли вони лівшу водити й всі йому показувати Він дивився все їхнє виробництво: і металеві фабрики й мильнопильние заводи, і всі господарські порядки їх йому дуже подобалися, особливо щодо робочого змісту. Усякий працівник у них постійно в ситості, одягнений не в обривках, а на кожному здатний тужурний жилет, взутий у товсті щиглети із залізними набалдашниками, щоб ніде ноги ні на що не напороть; працює не з бойлом, а з навчанням і має собі поняття. Перед кожним на очах висить долбица множення, а під рукою стирабельная дощечка: усе, що которий майстер робить, – на долбицу дивиться й з поняттям звіряє, а потім на дощечці одне пише, інше стирає й у точно зводить: що на цифирях написане, те й на ділі виходить. А прийде свято, зберуться по парочці, візьмуть у руки по паличці і йдуть гуляти шляхетно, як треба.

Лівша на все їхнє життя й на всі їхні роботи надивився, але найбільше увагу обертав на такий предмет, що англійці дуже дивувалися. Не настільки його займало, як нові рушниці роблять, як те, як старі в якому виді складаються. Все обійде й хвалить, і говорить:

- Це й ми так можемо

А як до старої рушниці дійде, – засуне палець у дуло, поводить по стінках і зітхне:

- Це, – говорить, – проти нашого не в приклад превосходнейше.

Англійці ніяк не могли відгадати, що таке лівша зауважує, а він запитує:

- чи Не можу. – говорить, – я знати, що наші генерали це коли-небудь дивилися чи ні? Йому говорять:

- Які отут були, ті, мабуть, дивилися

- А як, – говорить, – вони були: у рукавичці або без рукавички?

- Ваші генерали, – говорять, – парадні, вони завжди в рукавичках ходять; виходить, і тут так були

Лівша нічого не сказав. Але раптом почав неспокійно нудьгувати. Занудьгував і занудьгував і говорить англійцям:

- Покірно дякуйте на всьому частуванні, і я всім у вас дуже задоволений і все, що мені потрібно було бачити, уже бачив, а тепер я скоріше додому хочу

Ніяк його більше удержати не могли. По суші його пустити не можна, тому що він на всі мови не вмів, а по воді плисти недобре було, тому що час був осіннє, бурхливе, але він пристав: відпуститеся

- Ми на буреметр, – говорять, – дивилися: бура буде, потонути можеш; це адже не те, що у вас Фінська затока, а отут сьогодення Твердиземное море

- Це однаково, – відповідає, – де вмерти, – всі єдино, воля божия, а я бажаю скоріше в рідне місце, тому що інакше я можу рід божевілля дістати

Його силом не втримували: наситили, грошима нагородили, подарували йому на пам’ять золотний годинники із трепетиром, а для морської прохолоді на пізній осінній шлях дали байкове пальто з вітряної нахлобучкою на голову. Дуже тепло одягли й відвезли лівшу на корабель, що у Росію йшов. Отут помістили лівшу якнайкраще, як сьогодення пана, але він з іншими панами в закритті сидіти не любив і совістив, а піде на палубу, під презент сяде й запитає: "Де наша Росія?"

Англієць, якого він запитує, рукою йому в ту сторону покаже або головою махне, а він туди особою оберне й нетерпляче в рідну сторону дивиться

Як вийшли з буфти у Твердиземное море, так прагнення його до Росії таке зробилося, що ніяк його не можна було заспокоїти. Водопление стало жахливе, а лівша все долілиць у каюти нейдет – під презентом сидить, прочуханку насунув і до батьківщини дивиться

Багато разів англійці приходили його в тепле місце долілиць кликати, але він, щоб йому не докучали, навіть отлигаться початків

- Ні, – відповідає, – мені отут наружи краще; а те із мною під дахом від колтихания морська свинка зробиться

Так увесь час і не сходив до особливого випадку й через це дуже сподобався одному полшкиперу, що, на горі нашого лівші, умів по-російському говорити. Цей полшкипер не міг надивуватися, що росіянин сухопутна людина й так усе непогоди витримує

- Молодець, – говорить, – русявий! Вип’ємо!

Лівша випився

А підшкіпер говорить:

- Ще!

Лівша й ще випив, і напилися

Полшкипер його й запитує:

- Ти який від нашої держави в Росію секрет везеш?

Лівша відповідає:

- Це моє діло

- А якщо так, – відповідав полшкипер, – так давай тримати з тобою аглицкое парей. Лівша запитує:

- Яке?

- Таке, щоб нічого поодинці не пити, а всього пити зарівно: що один, те неодмінно й інший, і хто кого переп’є, того й гірка

Лівша думає: небо тучится, черево обдимає, – нудьга більша, а путина довга, і рідного місця за волною не видно – парі тримати все-таки веселіше буде

- Добре, – говорить, – іде!

- Тільки щоб чесно.

- Так вуж це, – говорить, – не турбуйтеся. Погодилися й по руках ударили

Почалося в них парі ще у Твердиземном море, і пили вони до ризького Динаминде, але йшли всі нарівні й один одному не уступали й до того акуратно рівнялися, що коли один, глянувши в море, побачив, як з води рис лізе, так, зараз те ж саме й іншому з’явилося. Тільки полшкипер бачить риса рудого, а лівша говорить, начебто він темний, як мурін

Лівша говорить:

- Перехрестися й відверни – це рис із безодні. А англієць сперечається, що це морський водоглаз.

- Хочеш, – говорить, – я тебе в море жбурну? Ти не бійся – він мені тебе зараз назад подасть. А лівша відповідає:

- Якщо так, то шпурляй

Полшкипер його взяв на закірки й поніс кборту.

Матроси це побачили, зупинили їх і доповіли капітанові, а той велів їх обох долілиць замкнути й дати їм рому й вина й холодної їжі, щоб могли й пити і є й своє парі витримати, – а гарячого студингу з вогнем їм не подавати, тому що в них у нутрі може спирт зайнятися

Так їх і привезли взаперті до Петербурга, і парі з них жоден друг у друга не виграв; а отут расклали їх на різні візки й повезли англійця в посланницький будинок на Аглицкую набережну, а лівшу – вквартал.

Звідси доля їхнього початку сильно відрізнятися

Збережи - » Лєсков Н. С. Лівша – глава сімнадцята . З'явився готовий твір.

Лєсков Н. С. Лівша – глава сімнадцята





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.