Коли імператор Олександр Павлович закінчив віденську раду, то він захотів по Європі проездиться й у різних державах чудес подивитися. Об’їздив він всі країни й скрізь через свою пестливість завжди мав самі міжусобні розмови із усякими людьми, і всі його чим-небудь дивували й на свою сторону схиляти хотіли, - але при ньому був донський козак Платов, що цього відмінювання не любив і, нудьгуючи по своєму господарству, усе государя додому вабив. І ледве якщо Платов помітить, що государ чим-небудь іноземним дуже цікавиться, то всі провідники мовчать, а Платов зараз скаже - так і так, і в нас будинку своє не гірше є, - і чим-небудь відведе

Англійці це знали й до приїзду государеву видумали різні хитрості, щоб його чужестранностью зачарувати й від росіян відволікти, і в багатьох випадках вони цього досягали, особливо в більших зборах, де Платов не міг по-французькому цілком говорити; але він цим мало й цікавився, тому що була людина одружений і всі французькі розмови вважала за дрібниці, які не коштують уяви. А коли англійці стали кликати государя у всякі свої цейгаузи, збройові й мильно-пильні заводи, щоб показати своє над нами у всіх речах перевага й тим славитися, - Платов сказав собі:

- Ну вуж отут шабаш. До цих пор ще я терпів, а далі не можна. Зумію я або не зумію говорити, а своїх людей не видам

И тільки він сказав собі таке слово, як государ йому говорить:

- Так і так, завтра ми з тобою їдемо їхню збройову кунсткамеру дивитися. Там, - говорить, - такі природи досконалості, що як подивишся, то вже більше не будеш сперечатися, що ми, росіяни, зі своїм значенням нікуди не годимося

Платов нічого государеві не відповів, тільки свій грабоватий ніс у кошлату бурку спустив, а прийшов у свою квартиру, велів денщикові подати з погребца фляжку кавказької горілки-кислярки дерябнул гарна склянка, на дорожний складень богові помолился, буркою вкрився й захріп так, що у всьому будинку англійцям нікому спати не можна було

Думав: ранок ночі мудренее.