Лєсков Н. С. Лівша – глава одинадцята

Платов боявся до государя на очі здатися, тому що Микола Павлович був жахливо який чудов і пам’ятний – нічого не забував. Платов знав, що він неодмінно його про блоху запитає. І от він хоч ніякого у світлі ворога не лякалося, а отут злякався: увійшов у палац зі шкатулочкою так потихонечку її в залі за грубкою й поставив. Сховавши скриньку, Платов став до государя в кабінет і почав скоріше доповідати, які в козаків на тихому Доні міжусобні розмови. Думав він так: щоб цим государя зайняти, і тоді, якщо государ сам згадає й заговорить про блоху, треба подати й ответствовать, а якщо не заговорить, то промовчати; скриньку кабінетному камердинерові веліти сховати, а тульського лівшу в кріпак казамат без строку посадити, щоб посидів там до часу, якщо знадобиться. Але государ Микола Павлович ні про що не забував, і ледве Платов щодо міжусобних розмов скінчив, він його зараз же й запитує:

- А що ж, як мої тульські майстри проти аглицкой нимфозории себе виправдали?

Платов відповідав у тім роді, як йому справа здавалася

- Нимфозория, – говорить, – ваша величність, усе в тім же просторі, і я її назад привіз, а тульські майстри нічого удивительнее зробити не могли

Государ відповів:

- Ти – старий мужній, а цього, що ти мені доповідаєш, бути не може

Платов став його запевняти й розповів, як вся справа була, і як доказав до того, що туляки просили його блоху государеві показати. Микола Павлович його по плечу ляснув і говорить:

- Подавай сюди. Я знаю, що мої мене не можуть обманювати. Отут що-небудь понад поняття зроблене

Винесли через грубку скриньку, зняли з її сукняний покрив, відкрили золоту табакерку й брильянтовий горіх, – а в ньому блоха лежить, яка колись була і як лежала

Государ подивився й сказав:

- Що за хоробро! – Але віри своєї в російських майстрів не зменшив, а велів покликати свою улюблену дочку Олександрові Миколаївну й наказав їй:

- У тебе на руках персти тонкі – візьми маленький ключик і заведи скоріше в цієї нимфозории черевну машинку

Принцеса стала крутити ключиком, і блоха зараз вусиками заворушила, але ногами не торкає. Олександра Миколаївна весь завод натягнула, а нимфозория все-таки ні дансе не танцює й ні однієї верояции, як колись, не викидає

Платов весь позеленів і закричав:

- Ax вони, шельми собаческие! Тепер розумію, навіщо вони нічого мені там сказати не хотіли. Добре ще, що я одного ихнего дурня із собою захопив

Із цими словами вибіг на під’їзд, словил лівшу за волосся й почав туди-сюди тріпати так, що жмути полетіли. А той, коли його Платов перестав бити, поправився й говорить:

- У мене й так всі волосиная при навчанні видерті, а не знаю тепер, за яку потребу наді ною таке повторення?

- Це за те, – говорить Платов, – що я на вас сподівався й заручався, а ви рідкісну річ зіпсували. Лівша відповідає:

- Ми багато задоволені, що ти за нас ручався, а зіпсувати ми нічого не зіпсували: візьміть, у найдужчий мелкоскоп дивитеся

Платов назад побіг про мелкоскоп казати, а лівші тільки погрозив:

- Я тобі, – говорить, – такий-сякой-отакий, ще задамся

И велів свистовим, щоб лівші ще міцніше лікті назад закрутити, а сам піднімається по щаблях, задихався й читає молитву: "Благого царя блага мати, пречиста й чиста", я далі, як потрібно. А царедворці, які на щаблях коштують, усе від нього відвертаються, думають: попався Платов і зараз його з палацу геть поженуть, – тому вони е го терпіти не могли за хоробрість

Як довів Платов левшини слова государеві, той зараз із радостию говорить:

- Я знаю, що мої росіяни люди мене не обдурять. – И наказав подати мелкоскоп на подушці

У ту ж мінуту мелкоскоп був поданий, і государ взяв блоху й поклав неї під скло спочатку догори спинкою, потім бочком, потім пузичком, – словом сказати, на всі сторони її повернули, а бачити нема чого. Але государ і отут своєї віри не втратив, а тільки сказав:

- Привести зараз до мене сюди цього зброяра, що внизу перебуває

Платов доповідає:

- Його б приодеть треба – він у чому був узятий, і тепер дуже в злому виді. А государ відповідає:

- Нічого – увести як він є. Платов говорить:

- От іди тепер сам, такий-отакий, перед очами государеві відповідай

А лівша відповідає:

- Що ж, такий і піду, і відповім

Іде в чому був: в опорочках, одна колоша в чоботі, інша мотається, а озямчик старенький, крючочки не застегаются, порастеряни, а шиворот розірваний; але нічого, не конфузиться

"Що ж таке? – думає. – Якщо государеві завгодно мене бачити, я повинен іти; а якщо при мені тугамента ні, так я тому не заподіяний і скажу, отчого так справа була".

Як зійшов лівша й поклонився, государ йому зараз і говорить:

- Що цей таке, братик, виходить, що ми й так і етак дивилися, і під мелкоскоп клали, а нічого чудового не вбачаємо?

А лівша відповідає:

- Чи не так ви, ваша величність, изволили дивитися? Вельможі йому кивають: мов, не так говориш! А він не розуміє, як треба по^-придворному, з лестощами або з хитрістю, а говорить просто. Государ говорить:

- Залишіть над ним мудрувати, – нехай його відповідає, як він уміє

И зараз йому пояснив:

- Ми, – говорить, – от як клали. – И поклав блоху під мелкоскоп. – Дивися, – говорить, – сам – нічого не видно.

Лівша відповідає:

- етак, ваша величність, нічого й неможливо бачити, тому що наша робота проти такого розміру набагато секретнее.

Государ вопросил:

- А як же треба?

- Треба, – говорить, – усього одну її ніжку в подробиці під весь мелкоскоп підвести й окремо дивитися на всяку пяточку, що вона ступає

- Помилуй, скажи, – говорить государ, – це вже дуже сильно дрібно!

- А що ж робити, – відповідає лівша, – якщо тільки так нашу роботу й помітити можна: тоді всі й подив виявиться

Поклали, як лівша сказав, і государ як тільки глянув у верхнє скло, так весь і просяяв – взяв лівшу, який він був неприбраний і в пилу, неумитий, обійняв його й поцілував, а потім обернувся до всім придворним і сказав:

- Бачите, я краще всіх знав, що мої росіяни мене не обдурять. Дивитеся, будь ласка: адже вони, шельми, аглицкую блоху на підкови підкували!

Збережи - » Лєсков Н. С. Лівша – глава одинадцята . З'явився готовий твір.

Лєсков Н. С. Лівша – глава одинадцята





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.