ЛІТОПИС ВІЙНИ НА СТОРІНКАХ ПОЕМИ А. Т. ТВАРДОВСКОГО «ВАСИЛЬ ТЕРКИН» - Ні, хлопці, я не гордий. Не загадуючи вдалину, Так скажу: навіщо мені орден? Я згодний на медаль. А. Т. Твардовский Поезію Олександра Твардовского відрізняють простота й пронизлива правда, що бере за душу ліричність. Автор не лукавить, а йде до нас із відкритими душею й серцем. Особливою любов’ю читачів користується поема «Василь Теркин», написана в роки Великої Вітчизняної війни

Це свого роду літопис військових днів, до болю близьких і зрозумілих багатьом бійцям, що пройшли суворими дорогами втрат і перемог. Я дуже люблю главу «Переправа», що малює нещадні будні війни, сувору дійсність, коли ціль у всіх одна, а доля - різна: Кому пам’ять, кому слава, Кому темна вода,- Ні прикмети, ні сліду. На війні часом випадковості беруть гору над планами й ре-1ениями. Тут не може бути логіки, у смерті її немає. Будь-яка помилка стає фатальний і останньої

Під вогнем плутанина - Де свої, де хто, де зв’язок? Тільки незабаром стала тихо - Переправа зірвалася… І завжди перебувають герої, що добровільно звалюють на свої плечі саме складне й небезпечне

Вони надходять за принципом: «Якщо не я, то хто ж?» Такою людиною є Василь Теркин - колишній солдат, «тертий калач», що пройшов школу Фінської війни, уміло й сумлінно воюючий у Вітчизняну. Саме він доставляє відомості про плацдарм головним силам, відправляючись уплав по крижаній ріці. І, у заберегав кірку Крижану обламавши, Він як він, Василь Теркин, Устав живий,- добрався вплав… Такі люди сильні духом, хоча зовні нічим не виділяються серед солдатської маси. У главі «Про нагороду» поет з гумором говорить про свого героя, що мріє побувати на рідній Смоленщині, але поки що непохитно переносить біль і тугу про рідних, що залишилися воккупации.

Теркин, Теркин, добрий малий, Що отут сміх, а що сум. Загадав ти, друг, чимало, Загадав далеко вдалину. Були листи, стали бруньки,