ЛІТЕРАТУРА ДВАДЦЯТИХ - ТРИДЦЯТИХ РОКІВ XX СТОЛІТТЯ. А. СЕРАФІМОВИЧ «ЗАЛІЗНИЙ ПОТІК», Д. ФУРМАНІВ «ЧАПАЄВ», Н. ОСТРОВСЬКИЙ «ЯК ЗАГАРТОВУВАЛАСЯ СТАЛЬ» У ювілейний, 1927 рік, відповідаючи на питання журналу «Зміна», що попросили назвати десять кращих добутків радянської літератури, що з’явилися за десятиліття після Жовтня, А. В. Луначарский назвав першими А. С. Серафімовича «Залізний потік» і Д. А. Фурманова «Чапаєв», так ще можна тепер додати Н. Островського «Як загартовувалася сталь». Ці книги є прекрасними пам’ятниками історії революції, що відбивають саму героїчну музику часу. «Чапаєв» і «Залізний потік» прийшли до читачів уже в першій половині 20-х років, по свіжих слідах подій, покладених в основу роману й повести

«Як загартовувалася сталь» вийшла через десятиліття, але й у цій книзі мова йде про той же неповторний час народження на руїнах старого миру нового суспільства й людину, справжнього хазяїна своєї країни й творця своєї долі. У підставі фурмановского роману - епізоди життя й боротьби знаменитої 25-й Чапаевской дивізії, що боролася під час громадянської війни на колчаковском фронті. Фурманів у березні-серпні 1919 року був комісаром у цій дивізії, і описаний у романі шлях чапаевцев від козачої Таловки до Уральська був знаком йому не понаслышке. Більше того, у силу свого посадового положення й завдяки дружбі із Чапаєвим майбутній автор, на відміну від рядового учасника боїв, міг судити про що відбувається, знаючи як загальну обстановку, так і якоюсь мірою плани командування

Але «Чапаєв» не може бути віднесений тільки до документальної прози. Це й художній літопис становлення людини, самовиховання й зміцнення особистості. Поруч із реальними, діючими під власним прізвищем Чапаєвим, його порученцем Петькой Ісаєвим, комісаром 22-й дивізії Андрєєвим, на сторінках роману живуть легко, що вгадуються персонажі, під вигаданими прізвищами. Роман відкривається докладним описом формування робочого загону ивановознесенцев, їхнього прибуття в Самару й далі - в уральські степи

Це підводить читача до взаємин двох центральних героїв, Чапаєва й Клычкова. За кожним з героїв гтоят певні соціальні сили. Чапаєв - плоть від плоті эусский селянин з його віковою мрією про кращу долю, про якнайшвидше рішення питання оземле.

Клычков - повноважний (представник пролетарів, що вносять «свідомість» у геро-|ическую стихію напівпартизанщини. Клычков персоніфікує напрямний партійний початок, намагається «приборкати» витканого із протиріч «Чапаючи». Чапаєв у романі Фурманова - «особа збірне й для певного періоду дуже характерне». У повісті Серафімовича «Залізний потік» Кожух намагається приборкати анархістів і народну вольницю, він розуміє, що його « армії-народу» не вижити без найсуворішої дисципліни

Автор показує «народного проводиря», що виріс за час шляху у свідомого й ідейного керівника, що врятував людей, що зуміли зробити неможливе - провести народ по тилах добре збройних і навчених білогвардійців, згуртувавши навколо себе маси, поставивши завдання з’єднатися з основними силами червоних на півдні. Дуже драматичним був цей шлях, незабутня картина горя молодої матері, що втратила гаряче улюблене дитя. З гумором описана сцена із самоваром баби Гарпины. І кращим визнанням «громади» була радість і ушановування Кожуха: «Сотні дужих рук сволокли його (Кожуха) і стали запекло кидати. Кожух високо злітав, падав, ховався в руках, знову злітав - і степ, і небо, і люди йшли колесом

“Пропав - весь тельбух, сукины сини, вивернуть!” А від краю до краю разюче гриміло: - А-А-А нашому батькови!..» Роман Миколи Островського «Як загартовувалася сталь» показує шлях людини в революцію. Павло Корчагін - молоденький хлопчик, що безшабашно проводить час, поступово під впливом комуніста Жухрая стає свідомим борцем партії. Яскраво дана картина будівництва Боярської вузькоколійки, коли молодь перевірялася працею й голодом, деякі не витримували, рятуючи свої життя, кидали на стіл allsoch.

ru 2001-2005 комсомольські квитки. Павло витримав багато чого. Сліпота й нерухомість - наслідку важкого поранення не змусили його піти з будуючи

Він тільки міняє знаряддя праці. Спочатку шабля й пістолет бійця-буденновца, лопата-трудоармейка, тепер - ручка й папір письменника. Він стає літописцем суворого й прекрасного часу

Роман «Як загартовувалася сталь» був настільною книгою того покоління, що пізніше перемогло фашизм. Зв’язок часів очевидний. Ця книга й зараз може багато чого сказати молодому поколінню