ПРО я, багатостраждальний і сумний!…Послухав я сина свого (Мстислава), написав тобі грамоту: чи приймеш ти її по^-доброму або з наругою, те й інше побачу із твоєї грамоти. Цими адже словами я попередив тебе, чого я чекав від тебе, смиренністю й покаянням бажаючи від Бога відпущення минулих своїх гріхів…

Подивися, брат, на батьків наших: що вони зібрали й на що їм одягу? Тільки і є в них, що зробили душі своєї…Коли ж убили дитя, моє й твоє, перед тобою, варто було б тобі, побачивши кров його й тіло його, що увянули подібно квітці, що вперше розпустився, подібно агнцеві заколотому, ськазати, коштуючи над ним, вдумавшись у помисли душі своєї: «На жаль мені, що я зробив!»… Богові б тобі покаятися, а до мене написати грамоту втішливу так невістку мою (дружину вбитого сина Володимира Мономаха) послати до мене, - тому що немає в ній ні зла, ні добра, - щоб я, обійнявши її, оплакав чоловіка її…

Тим адже шляхом ішли діди й батьки наші: суд від Бога прийшов йому (синові моєму), а не від тебе. Якби ти свою волю створив і Муром добув, а Ростова б не займав і послав би до мене, то ми б звідси влагодилися. Але сам розсуди, мені чи було гідно посилати до тебе або тобі до мене?…

Дивно чи, якщо чоловік упав на війні? Умирали так кращі із предків наших. Але не випливало йому (синові моєму) шукати чужого й мене в ганьбу й у сум уводити. Підучили адже його слуги, щоб собі що-небудь добути, а для нього добули зла. І якщо почнеш каятися Богові й до мене будеш добрий серцем, пославши посла свого або єписькопа, то напиши грамоту із правдою, тоді й волость одержиш добром, і наше серце звернеш до себе, і краще будемо, чим колись: ні ворог я тобі, ні месник…

Якщо ж я брешу, то Бог мені суддя й хрест чесної! Якщо ж у тім ськладається гріх мій, що на тебе пішов до Чернігова через язичників (є через відмова Олега йти проти половців), я в тім каюся…

(З листа Володимира Мономаха до Олега)

Лист Володимира Мономаха Олегу

Владимир Мономах. Лист до князя Олегу / Пам’ятники давньоруської літератури XI - XII початку вв. М., 1978. С. 411-413.