Молоденька, слабенька, хвороблива Леся вийшла на шлях ранньої творчості й несміливо запекла. Але той «тихий спів» пролунало гучним дзенькотом, голосним спалахом, кликало стати «відважно до бою», вселяло віру в те, що стане бажана воля, що дасть можливість людині дихати в повні груди

У своїй поетичній творчості поетеса увесь час була в пошуках ідеалу борця щастя народного. Вона писала про минуле й про свій час, її добутку й зараз звучать актуально. Вони підтримують дух людини, вселяють віру у власні сили. Це яскраво відчувається в поезії «Contra spem sperro!» Великою втратою для Лесі Українки була смерть коханого - Сергія Менжинского, та й хвороба ні на мить не відпускала поетесу. Для неї мир - бойовище. Переповнена нестримною спрагою до життя, воно проголошує в цій поезії своє життєве кредо:

• Так! Я буду крізь сльози сміятися,
• Серед нещастя співати пісні,
• Без надії таки сподіватися, Буду жити!
• Ладь думи сумні!

Безумовно, людина стає сильним тоді, коли усвідомлює свою відповідальність за інші. Тому вірші Лесі Українки - це прекрасна школа життя, школа громадського обов’язку, школа виховання духовності, любові до рідного краю, вихованню волі, упевненості в собі. Герої її добутків - люди великого серця, незломленого духу! Адже в них є зброя, нищівне, разюче, гостре - це слово. Улюбленими образами Лесі Українки є «зірка провідна» і «весела весна». А художні символи «хмари осінні», «нещастя», «кора льодова», «тьма» указують на злиття особистого горя із всенародним. Але ні тіні розпачу! Який могутній титанічний дух! Справді, немає рівних Лесі Українці ні у творчому, ні в життєвому подвигу

М. Рильськ писав, що якби треба було в одному слові виразити творчість Лесі Українки, те ці словом неодмінно була б - боротьба. І це так! Поетеса все життя загартовувала свою боротьбу кров’ю власного серця, і вона змужніла. Силоміць і інтенсивністю пошуків поетеси сповнені рядки вірша «Стояла я й почувала весну». Загальнолюдське й особисте об’єднано в ідейній структурі поезії «і жінка має право мріяти, любити, радуватися, сподіватися. Але у вірші відчувається й мотив сумуй за тим довгоочікуваним щастям, про яке «весна співала». Але Леся Українка - не тільки замріяна жінка, вона й щирий патріот своєї батьківщини. У поезії «И все-таки до тебе думка поллється» відчутний неймовірний рух до волі, що у неволі розкривається повніше. Тому Леся Українка впевнена: варто не ридати, а боротися, «що сльози там, де навіть крові мало».

З гострим болем і моральним невдоволенням розповідає своїй Батьківщині Винний герой страшну правду - багато у світі бачив він гніта й насильства, але такого як на Україні бачити не довелося. Через це страждає й сама поетеса. Хоча переповнено доблестю, мужністю, лицарством свого народу, що «гинув у неволі». Саме до цього ведемо й ми. До того, що в серце кожного, хто сьогодні живе за кордоном, запалає квітку щирої любові до своєї землі. І це буде найкращим пам’ятником геніальній поетесі України