Лірика Б. Ш. Окуджавы

Булат Окуджава народився 9 травня 1924 року в Москві. Учився в школі, а через рік після початку Великої Оте-Чественной війни пішов добровольцем на фронт. Уже після війни закінчив Тбіліський державний уни-верситет, філологічний факультет. Важкі випробування військового років вплинули на формування Б. Окуджавы як поета. Перший збірник «Лірика» з’явився в 1956 році

Пошуки оригінальної поетичної форми выраже-ния, творчої індивідуальності рельєфно вияви-лисій у другій книзі Окуджавы «Острова» (1959). Слідом за цим збірником вийшли «Веселий барабанщик» (1964) і «По дорозі до Тинатин» (1964), тепло прийнятого люби-телями поезії. Книга «Березень великодушний» (1967) ока-залась слабкіше попередніх: при її підготовці поет не-критично підійшов до відбору віршів, раніше публиковав-шихся в періодичній пресі. Але й у так званих «слабких» віршах щирого поета читач нерідко нахо-дит вираження самих таємних почуттів їх творця

Вірші поета систематично друкувалися на страни-цах багатьох газет і журналів. В 60- 70-х роках Б. Окуджава писав також прозу (« Лих-Ный Авросимов», «Пригоди Шипова, або Старин-Ный водевіль», «Подорож дилетантів»). Але й у про-заических жанрах Окуджава залишається поетом, размыш-ляя про щось своєму, затаенно особистому

Пісенна поезія Окуджавы привертає увагу самої широкої аудиторії читачів і слухачів. В-Кінці 50-х років Окуджава перший взяв гітару, щоб наспівати під її акомпанемент свої вірші. З тих пор ис-полнение власної мелодії на власні вірші одержало широке поширення. Пісні-Вірші Б. Про-Куджавы в його виконанні звучать по радіо, з концерт-ний естради, з тілі й кіноекранів. Він навіть не стільки співав (не мав ніяких вокальних даних), скільки тихо й ніжно розповідав під простенькі акорди

Це був затишний, домашній бард, що вміє без пафосу говорити про складному й важливому, про головному й другорядному. …У земні страсті залучений, Я знаю, що з тьми на світло Ступне один раз ангел чорний И крикне, що спасенья немає… Кавалергарди, століття недовге И тому так солодкий він, Співає труба, відкинуть полог, И десь чутний шабель дзенькіт… Як солодко ми курили! Начебто в перший раз Ка этохм світлі жили &copy A L L S o c h. r u И він сіяв для нас… Пісні Окуджавы, що звучали в кінофільмах, прида-вали кращим з них додаткове зачарування. Праця-Але представити, наприклад, «Біле сонце пустелі» без пісні Булата: Ваше благородіє, пані удача, Для кого ти добра, а кому інакше.

Дев’ять грамів у серце, Постій – не клич… Не везе мені в смерті, Повезе в любові. Навколо віршів Окуджавы не раз виникала полеми-ка. У цих суперечках опоненти намагалися розкрити досто-инства й слабості віршів Окуджавы, розібратися у своєрідності його поетичного голосу

Праві ж ті із критиків, які, говорячи про популярність віршів і пісень Окуджавы, на перший план ставлять не мелодію пісні, а її зміст, ліризм, задушевність. Безперечним залишається той факт, що Б. Окуджава – ліричний поет. Оптиміст і життєлюб, він не міг ос-таваться байдужим до всього непоетичного в дей-ствительности. У цьому одна із причин того, що в його поезії так відчутні, з одного боку, інтонації че-ловеческого горя, суму, а з іншого боку – іронія й саме-іронія

Так, у пронизливих словах «Ах, війна, що ти зробила, підла», не можна не звернути увагу па інтонацію великого людського горя й уболівай. Але счи-тать Окуджаву трагічним поетом навряд чи правомер-но. Є в нього й рядка, від яких віє глибоким жиз-нелюбием і впевненістю в завтрашньому дні. Чимало віршів Булат Окуджава присвятив Москві. В одному з них він викликує: Моє місто носить вищого чина й звання Москви, Але він назустріч всім гостям завжди виходить сам. Ліричний герой Окуджавы по характері в чомусь схожий на це місто: «Ах, це місто, воно такий схожий на мене…

» У віршах поета дуже часто згадується Арбат, ар-батский двір, де відбуваються багато подій. І це не випадково. Поезія Окуджавы глибоко особиста. З Арбатом у поета зв’язано чимало: дитинство, юність, обпалена виття-ний, його товариші, що не повернулися із фронту, нако-нец, це місце, де формувалися перші етичні й моральні критерії майбутнього поета

Він пи-шет: Ах, Арбат, мій Арбат, Ти – моя релігія. Вірші поета сміливі, конкретні, глибоко правдиві. Однак було б помилковим затверджувати, нібито його мир звужений до рамок Арбата. Так, в «Пісні про Сокольни-Ках» поет говорить: Ми уросли, немов сосни, своїми коріннями В ту країну, на якій живемо

У ліричному світі поезії Окуджавы чимало услов-ного, казкового: тут і елементи гри, якими пересипані окремі строфи, тут і незвичайні персонажі: Веселий Барабанщик, Блакитна Людина, мурахи, цвіркуни… Але в цих віршах відчутний нерозрив-ная зв’язок з реальністю, із сучасним життям. Осу-Ществляется вона за допомогою розмаїтості мотивів (мотив надії – один з найдорожчих для поета).

Для поезії Окуджавы характерно широке использо-вание вставних слів, вигуків, сполучників, антонімів («сміючись і плачучи», «важко й легко»). Тонкий, романтичный письменник, Окуджава ніколи не спрощував стилістику своїх віршів. Але розуміли його люди різних класів. Швидше за все тому, що в каж-будинок людині є те, про що писав Окуджава: мрія, смуток, любов, надія, віра вхорошее.

Окуджава прожив гідне життя. Вся Москва вболівала про його кончину. Він був і залишається не вибраний-ным поетом меншостей, а поетом глибоко народним: Я дворянин Арбатского двору, Моїм двором уведений у дворянство

Збережи - » Лірика Б. Ш. Окуджавы . З'явився готовий твір.

Лірика Б. Ш. Окуджавы





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.