ЛІКУВАННЯ НА КУРОРТАХ

           

План реферату:

Лікування на курортах

Бальнеологічні курорти

Курорти з вуглекислими водами

Курорти із сірководневими водами

Курорти з радоновими водами

Курорти з питними мінеральними водами

Грязьові курорти

Кліматичні курорти

Степові курорти

Кліматичний^-кліматичні-гірничо-кліматичні курорти

Приморські курорти

Лікування морськими купаннями

Висновок

Список літератури

Лікування на курортах

Перший курорт у Росії був відкритий за вказівкою Петра I у Липецке. Однак розвиток курортів у Росії йшло повільно. Царський уряд мало цікавився вітчизняними курортами й не сприяв їхньому благоустрою. Відсутність необхідних зручностей на курортах приводило до того, що російська буржуазія користувалася винятково закордонними курортами й вивозила туди більші засоби, трудове ж населення не мало матеріальних можливостей бувати на курортах.

Корінні зміни в курортній справі наступили після Великої Жовтневої соціалістичної революції, коли 20 березня 1919 р. постановою Радянського уряду за підписом В. И. Леніна всі курорти були передані у ведення Наркомздрава.

Планове курортне будівництво прийняло майже відразу величезний розмах. Рік у рік розвивається мережа курортів, санаторіїв і будинків відпочинку. Для вивчення дії курортних факторів на організм був організований ряд науково-дослідних інститутів.

Держава приділяє санаторно-курортній допомозі велика увага, продовжуючи розвивати її в межах кожної республіки й області.

Курортні багатства нашої країни великі й різноманітні. Число курортів у Росії перевищує 350, розвідано й описано джерел різних мінеральних вод більше 4000, родовищ лікувальних брудів – понад 470, кліматичних районів – понад 450.

У Росії курорти є сполучною ланкою лікувальної й профілактичної медицини. На курортах використовують природні фізичні фактори для попередження й лікування хвороб.

Курорт — місцевість, що володіє природними лікувальними засобами (мінеральна вода, лікувальні бруди, клімат і ін.) і відповідними санітарно-гігієнічними умовами (наявність упорядженого житлового фонду для приїжджаючих, санаторію й інших лікувально-профілактичних і культурно-побутових установ) .

Сприятливий вплив курортного лікування обумовлено дією на хворого всього навколишнього оточення. Під час перебування на курорті на людину, крім властивих даної місцевості лікувальних засобів (мінеральні джерела, клімат, бруди) , впливають і інші умови: відпочинок, зміна обстановки, лікувальне харчування, а також певний режим, що є основою лікування й відпочинку.

Для успішного лікування дуже важливо зберігати й не травмувати психіку хворого, необхідно забезпечити йому щиросердечний спокій. Велике значення має пояснення важливості виконання встановленого режиму лікування, відпочинку, а також призначених лікарем лікувальних процедур.

Основною лікувально-профілактичною установою на курорті є санаторій. У санаторіях хворих забезпечують як приміщенням і харчуванням, так і всіма видами лікувальної допомоги. По своєму призначенню й характеру лікувальної роботи санаторії ділять на загальтерапевтичні, спеціалізовані й для хворих туберкульозом. На курортах проводять лікування й амбулаторно.

Для успішного курортного лікування відбір хворих проводять лікарі по їхньому місцю проживання.

Лікар установлює показання до курортного лікування, вид курорту, його назва, характер лікування (санаторне або амбулаторне) , найбільш підходяще для лікування пора року. При цьому він заповнює санаторно-курортну карту за відповідною формою. Без санаторно-курортної карти хворих у санаторій і для амбулаторного лікування на курорті не приймають.

При відборі хворих для санаторно-курортного лікування лікар керується затвердженими Міністерством охорони здоров’я Росії методичними вказівками.

По характері природних лікувальних засобів курорти ділять на наступні: бальнеологічні, на яких основним лікувальним фактором є мінеральна вода, використовувана як для питва, так і для зовнішнього застосування у вигляді ванн, душів, інгаляцій, зрошенні (бальнеотерапія) ; грязьові, на яких в основному проводять лікування брудами; кліматичні, на яких використовують лікування кліматичними факторами (повітрям, сонцем, купаннями) ; є й змішані курорти – бальнео-грязьові, бальнео-климатичеськие й ін.

БАЛЬНЕОЛОГІЧНІ КУРОРТИ

Лікувальні мінеральні води відрізняються від прісних своїм хімічним ськладом, температурою, смаком і заходом.

До ськладу мінеральних вод входять в основному іони натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, хлору, сульфатний іон і гідрокарбонат. Деякі мінеральні води містять гази (вуглекислий, сірководень, еманацію радію) . Хімічний ськлад і природна температура води мінеральних джерел різноманітні. Так, є лужний-лужну-лужне-лужна-соляно^-лужні, щелочно-глауберово-землисті, лужний^-лужні-сірчано-лужні, сірчані, йодобромние й інші води.

КУРОРТИ З ВУГЛЕКИСЛИМИ ВОДАМИ

Найбільш відомі й популярні наступні курорти з вуглекислими водами: Кисловодськ, Арзни (Вірменія) , Дарасун (Читинськая область) . У Кисловодську вуглекислі ванни називають нарзанними. Їх тут часто сполучать із дозованими прогулянками (теренкур) .

КУРОРТИ ІЗ СІРКОВОДНЕВИМИ ВОДАМИ

Найбільш багаті сірководневими водами курорти Сочі – Мацеста, Талги (Дагестан) , Псекупськ (Краснодарський край) , Сергієвські Мінеральні Води (Самарськая область) . Ці води застосовують у вигляді ванн, інгаляцій, зрошенні й т. д.

КУРОРТИ З РАДОНОВИМИ ВОДАМИ

Найбільш відомі наступні курорти з радоновими водами: Белокуриха (Алтайський край) , Пятигорськ, Хмільник, Цхалтубо (Грузія) .

Курорт Цхалтубо, хоча й відносять до курортів з радіоактивними водами, але концентрація радону в них низька; ці води містять значну кількість азоту.

КУРОРТИ З ПИТНИМИ МІНЕРАЛЬНИМИ ВОДАМИ

На ряді бальнеологічних курортів при різних захворюваннях мінеральні води приймають усередину.

Розрізняють курорти з подами соляно-лужними (Єсентуки, Желєзноводськ) , лужними (Боржомі) , гіркими (Баталинський джерело в Пятигорське) і т. д. Кількість води на прийом і порядок її прийому встановлює лікар.

Води багатьох мінеральних джерел розливають у пляшки і їх використовують із лікувальною метою поза курортами.

ГРЯЗЬОВІ КУРОРТИ

Багатим змістом илових брудів відомі Одеські лимани (Куяльницкий і Хаджибеевський) . Сакськое озеро (курорт Саки) , Майнаки (Євпаторія) , Тамбуканськое озеро (Пятигорськ, Єсентуки) і ін.

Лимани являють собою здебільшого вузькі, витягнуті в довжину басейни, відділені від моря так званою перевисипкою. Вода лиманів, або ропа, відрізняється від морської води значно більшою концентрацією солі й іншим характером соляної маси.

Торф’яні бруди застосовують на курортах Кашин, Миргород, Краника, Липецк і ін.

ЛІКУВАННЯ БРУДОМ

У цей час у Росії нараховують понад 50 озер, бруд яких використовують у медичній практиці. Для лікувальних цілей користуються різними видами брудів, з яких основними є иловие, торф’яні й сапропелі.

Иловая бруд — мазеподобная маса чорного кольору із заходом сірководню, що утвориться в морях і багатьох озерах з осадових порід при активній участі мікроорганізмів. Утворення бруду – ськладний процес взаємодії води, розчинених у ній солей, ґрунту, бактерій із продуктами розпаду тваринних організмів і рослин, що живуть у воді. До ськладу грязьової маси входять іони натрію, хлору, кальцію, сірки, заліза, йоду й ін.

У процесі утворення бруду беруть участь специфічні бактерії – грязеобразователи, які виділяють сірководень. Вступаючи в з’єднання із солями заліза, сірководень утворить сірчисте залізо, що перетворюється в колоїдальне сірчисте залізо. Сірчисте залізо в основному обумовлює чорний колір і пластичність иловой маси. На повітрі сірчисте залізо окисляється й утворить окис заліза й вільну сірку. Від цього й залежить перехід чорного фарбування бруду в сіру.

Торф’яні бруди. Торф утвориться в болотистих місцях за умови довгостроково, що протікає процесу, розкладання рослинних організмів без доступу кисню. При взаємодії продуктів цього розкладання з минерализованной водою виходить торф’яна маса, що поринає в глиб болота й поступово ущільнюється. Торф містить залишки рослинних речовин, гумус, смолисті речовини, глинозем, солі заліза, хлорид натрію, сірководень, колоїдні органічні речовини та ін.

Торф — землиста маса бурого кольору, тістоподібної консистенції, при висиханні він кришиться. При стиськанні в кулака лікувальний торф як пластична маса повинен Легко прослизати між пальцями й змазувати руку, вода при цьому не повинна віджиматися. Вологість торфу досягає 60-65%. Торф має незначну теплоємність і погану теплопровідність. Запаси його в Росії величезні.

Pages: 1 2 3

Збережи - » ЛІКУВАННЯ НА КУРОРТАХ . З'явився готовий твір.

ЛІКУВАННЯ НА КУРОРТАХ





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.