Розлютовано задеренчав дзвінок, і, коли мисс Паркер зняла трубку, розлютований голос викрикнув із пронизливим североирландским акцентом:

- Пошліть до мене Фэррингтона!

Мисс Паркер, вертаючись до своєї машинки, сказала людині, що зігнулася над столом:

- Містер Олейн вимагає вас наверх.

Людина промурмотала напівголосно: «Чорт його подери!» - і відсунув стілець, щоб устати. Він був високого зросту й щільний. Одутла особа кольорів темного вина, білясті вуси й брови; ока злегка навикате й мутні білки. Він підняв стулку бар’єра й, пройшовши повз клієнтів, важким кроком вийшов з контори

Важко ступаючи, він піднявся по сходам до площадки другого поверху, де на дверях була мідна дощечка з написом: «М-р Олейн». Зупинився, пихкаючи від утоми й роздратування, постукав. Різкий голос крикнув:

- Увійдіть!

Він увійшов у кабінет містера Олейна. У ту ж хвилину містер Олейн, маленький чоловічок у золотих окулярах на чисто виголеній особі, скинув голову над купою документів. Вся голова була така рожев і безволоса, що нагадувала велике яйце, що спочиває на паперах. Містер Олейн не став втрачати часу:

- Фэррингтон? Це ще що? Довго мені оведеться робити вам зауваження? Можна довідатися, чому ви не зняли копію з договору Бодли й Кирвана? Я ж вам сказав, що вона мені потрібна до чотирьох!

- Але містер Шеллі говорив, сер…

- Містер Шеллі говорив, сер… Потрудитеся слухати, що я вам говорю, а не що містер Шеллі говорить, сер. Ви завжди знайдете прийменник увильнуть від роботи. Майте на увазі - якщо до кінця дня копія не буде готова, я сповіщу про це містерові Кросби… Зрозуміло?

- Так, сер

- Зрозуміло?.. Так, і от ще що. З вами говорити однаково що зі стінкою. Раз назавжди запам’ятаєте: на сніданок вам покладається півгодини, а не півтора. Скільки блюд ви замовляєте, хотів би я знати… Тепер зрозуміло?

- Так, сер

Містер Олейн знову нахилив голову над купою документів. Людина пильно дивилася на глянсуватий череп, що вершив справи фірми «Кросби й Олейн», і визначав його міцність. Приступ сказу на мить здавив йому горло, потім пройшов, залишивши після себе гостре відчуття спраги. Людина вже знала, що ввечері треба буде як варто випити. Незабаром кінець місяця, і, якщо він вчасно зробить копію, може трапитися, що містер Олейн дасть йому ордер у касу. Він стояв нерухомо, пильно вдивляючись у схилену над купою паперів голову. Раптом містер Олейн став ворушити паперу, щось відшукуючи. Потім, немов тільки що помітивши присутність людини, вона знову скинув голову й сказав:

- Ну? Ви що, збираєтеся цілий день так простояти? Слово честі, Фэррингтон, вам усе дарма.

- Я хотів дочекатися…

- Ви й дочекаєтеся рано або пізно. Ідіть униз і приймайтеся за роботу

Людина важко пішла до дверей, і, виходячи з кімнати, він ще раз почув, як містер Олейн прокричав йому вслід, що, якщо копія контракту не буде готова до вечора, він доповість містерові Кросби. Він повернувся на своє місце в конторі нижнього поверху й порахував, скільки сторінок ще залишилося переписати. Він взяв перо, вмочив його в чорнильницю, але продовжував тупо, не мигаючи, дивитися на останні написані їм слова: «У випадку, якби зазначений Бернард Бодли був…» Ставало темно; через кілька хвилин запалять газ, тоді можна буде писати. Він почував непереборну потребу вгамувати спрагу. Він устав і, знову піднявши стулку, вийшов з контори. Коли він виходив, керуючий конторою питально подивився на його

- Не турбуйтеся, містер Шеллі, - сказав він, показуючи пальцем, куди йде

Керуючий конторою покосився на вішалку, але, бачачи, що всі капелюхи на своїх місцях, нічого не сказав. На сходовій площадці людин витягся з кишені картату кепку, надяг її й швидко втік по хибких щаблях. Від парадного він скрадливим кроком пішов до кута, увесь час тримаючись у самої стіни, і нарешті пірнув у якісь двері. Тут, у сутінках окремого кабінету закладу О’нейля, його ніхто не побачить, і, просунувши збуджене, кольори темного вина або темного м’яса, особа у віконечко, що виходило в бар, він крикнув:

- Агов, Пат, дай-ка сюди кружечку портеру, будь другом

Бармен приніс йому склянка портеру без усього. Людина залпом осушила його й запитав кминного насіння *. Потім поклав на прилавок монету й, надавши офіціантові на дотик відшукувати її в темряві, всі тим же скрадливим шажком вибрався з окремого кабінету

* Кминне насіння відбиває захід спиртного

Тьма й густий туман опанували лютневими сутінками, і на Юстейс-Стрит запалилися ліхтарі. Людина йшла уздовж самих стін до дверей контори, прикидаючи, чи зуміє він вчасно закінчити копію договору. На сходах у ніс йому вдарив пряний різкий захід парфумів: очевидно, поки він був в О’нейля, прийшла мисс Делакур. Він знову засунув у кишеню свою кепку й з напускною безтурботністю ввійшов вконтору.

- Містер Олейн запитував вас, - строго сказав керуючий. - Де ви були?

Людина покосилася на двох клієнтів, що стояли в бар’єра, немов натякаючи, що їхня присутність заважає йому відповісти. Керуючий хмикнул - адже клієнти були чоловіка

- Знаю я ці штуки, - сказав він. - П’ять разів на дню, чи не занадто… Ну добре, не втрачайте часу й підберіть для містера Олейна всю нашу переписку в справі Делакур.

Від цієї догани в присутності сторонніх, швидкого підйому по сходам і наспіх проковтнутого портеру в людини паморочилося в голові, і, сідаючи за свою конторку, щоб дістати потрібні папери, він зрозумів, що нема чого й сподіватися закінчити копію договору до половини шостого. Наступав сирий темний вечір, і його тягло провести його в барі, випиваючи із друзями при яскравому світлі газу, під дзенькіт склянок. Він дістав папку зі справою Делакур і вийшов з контори. Він сподівався, що, може бути, містер Олейн не помітить відсутності останніх двох листів

Пряний різкий захід стояв на всьому шляху до кабінету містера Олейна. Мисс Делакур була літньою єврейкою. Говорили, що містер Олейн небайдужий до неї або до її грошей. Вона часто приходила в контору й, коли приходила, залишалася подовгу. Зараз вона сиділа в його письмового стола в хмарі парфумів, гладячи ручку своєї парасольки й киваючи більшим чорним пером на капелюсі. Містер Олейн повернув своє обертове крісло так, щоб бачити її, і розв’язно закинув ногу на ногу. Людина поклала папку на стіл і шанобливо поклонилася, але ні містер Олейн, ні мисс Делакур не звернули ніякої уваги на його уклін. Містер Олейн побарабанив пальцем по папці й потім тикнув у його сторону, як би говорячи: добре, можете йти

Він повернувся в нижній поверх і знову сіл за свою конторку. Він напружено, не мигаючи, дивився на недописану фразу: «У випадку, якби зазначений Бернард Бодли був….» - і думав про те, як дивно, що три останніх слова починаються з однієї й тієї ж букви. Керуючий конторою став квапити мисс Паркер, говорячи, що вона не встигне передрукувати всі листи до відправлення пошти. Кілька хвилин людина прислухалася до скрекоту машинки, потім прийнявся переписувати копію договору. Але голова в нього була важка, і думки тікали до яскравого світла й шуму пивної. У такий вечір добре пити гарячий пунш. Він продовжував возитися з копією, але, коли годинники пробили п’ять, йому залишалося ще чотирнадцять сторінок. До чорта! Однаково не скінчити вчасно. Йому схотілося вилаятися вголос, стукнути із всієї сили кулаком по столі. Він був до того розлютований, що замість «Бернард Бодли» написав «Бернард Бернард», і йому довелося заново переписати всю сторінку

Він почував, що в нього вистачить сили одному розгромити всю контору. Тіло знемагало від бажання зробити що-небудь, трощити й кришити геть усе навкруги. Злиденність життя приводило його в лють… Самому попросити касира про аванс? Ні, від касира чекати нема чого: як же, дасть він йому аванс!.. Він знав, де зараз можна застати всіх хлопців: Леонарда, і О’хэллорена, і Носастого Флинна. Його внутрішній барометр передвіщав бурю

Pages: 1 2 3

Збережи - » Личини. Оповідання Джойса «Дублинци» . З'явився готовий твір.