LE FRANCAIS у романі Л. Н. Толстого «Війна й мир»

З перших рядків роману Толстого «Війна й мир» ми виявляємося в не зовсім звичайній ситуації, тому що змушені починати читання роману з виноски, у якій дається переклад французького тексту, що відкриває книгу. Протягом усього роману ми постійно зустрічаємо французькі слова й вираження. Звичайно, французький текст утрудняє читання роману, тому що відволікає від сюжетної лінії, однак, зрозуміло, французька мова в романі не випадковий. Яке ж значення надавав Толстій французького мовлення в тексті свого добутку?

Ні в листах, ні в статтях, написаних Толстим, я не змогла знайти відповіді на це питання. У той же час відомо, що ще при житті Толстого від видання до видання французький текст те усувався з роману, то відновлювався. Це говорить про те, що Толстой досить вільно обходився зі своїм текстом і під впливом критики міг внести значні зміни

Відомо, що деякі критики виступали проти французького тексту. Эйхенбаум приводить рецензію невідомого критика, надруковану в «Книжковому віснику» в 1866 році: «Мова… роману Толстого гарний, але по якімсь непоясненому капризі половина його діючих осіб говорить французькою мовою, і цілі сторінки (наприклад, 140 до 148, I частина) суцільно надруковані французьким текстом (правда, з підрядковим перекладом)… Якщо він хотів довести, що предки нашої аристократії початку поточного сторіччя, різні Болконские й Друбецкие, говорили чистою й гарною мовою, то для цього було б досить одного його свідчення, мабуть, двох-трьох фраз на книгу, і йому все охоче повірили б, тому що в цьому ледь хто сумнівався».

Виникає питання: чому Толстой дозволяло змінити текст закінченого добутку, то забирав, то знову вставляв у нього французьке мовлення? Можна висловити два припущення: перше пов’язане з тим, що Толстой як письменник постійно «ріс» і «мінявся». Цю його рису відзначав Фет, інші сучасники Толстого, а також дослідники його творчості (Эйхенбаум). Можливо, Толстой, закінчивши роботу над «Війною й миром», як би «переріс» свій роман, втратив до нього інтерес, тому він не надавав великого значення переробкам, які пропонували критики й видавці, з огляду на, що сам Толстой не займався цими переробками, а перевидання готовила його дружина, Толста (Берс). Друге припущення, що французький текст був використаний лише для створення певного історичного колориту, як уважав згадуваний Эйхенбаум, і не мав для Толстого скільки-небудь серйозного значення як художній прийом

Для того щоб зрозуміти задум автора, спробуємо проаналізувати, яку літературно-художню функцію виконує французьке мовлення в романі «Війна й мир». Найчастіше французьке мовлення зустрічається в діалогах, особливо тоді, коли автор описує світські бесіди дворянських кіл. Наприклад, вечора в салоні Шерер, Жюли Карагиной і т.д. У сімейному колі французька мова вживається набагато рідше. Цікаво відзначити також, що й у світських бесідах є певне коло тем, обговорюючи які, люди говорили французькою мовою, – політика, насамперед питання, пов’язані з Бонапартом, світські плітки й т.п. Досить часті в діалогах навіть на побутові теми окремі висловлення або окремі слова французькою мовою. Як приклад можна привести фрагмент із діалогу Шерер і князя Василя. «Що ж мені робити?

- сказав він нарешті. – Ви знаєте, я зробив для їхнього виховання все, що може батько, і обоє вийшли desimbieles (дурні)». Даний приклад цікавий ще й тим, що показує, як російський аристократ намагається як би «окультурити» своє мовлення

Мені здається, що в даному прикладі французьке слово використовується для того, щоб уникнути грубого, просторічного російського слова. Розглянемо ще один приклад із цього ж діалогу. Він цікавий тим, що в ньому перемішана російське й французьке мовлення

- Je suis votre (я ваш) вірний раб, et a’vous seule je puis l’avouer (я вам одним можу зізнатися). Мої діти – рє sont les entraves de mon existence (тягар мого існування). Це мій хрест. Я так собі пояснюю

Que voulez vous? (Що робити?) Він помовчав, виражаючи жестом свою покірність жорстокій долі». Така манера говорити називалася сучасниками Толстого «змішання французького з великоросійським». Можна припустити, що герої говорять на двох мовах, по черзі, для того щоб точно висловити свою думку в тих випадках, коли важко виразитися чітко і ясно на одній мові

А може бути, Толстой хотів показати лінощі розуму російської аристократії, що не хотіли утруждать себе пошуками потрібних слів, говорячи на якому-небудь одній мові. Найбільше часто французьке мовлення зустрічається у звертаннях. Так само на французький манер вимовляються майже все власні імена, причому цікаво, що в діалогах імена пишуться по-французькому, а в авторському мовленні – по-російському й лише відтворюють французьку вимову: Элен, Анатоль, Пьер… Можна припустити, що Толстой у більшості випадків в оповіданні уникає вживання французьких слів, використовуючи росіяни букви при написанні французьких імен, а в діалогах ці імена пишуться по-французькому, тому що перебувають в оточенні інших французьких слів. У деяких випадках Толстої іронізує, як мені здається, із приводу французького мовлення своїх персонажів

Це проявляється особливо там, де Толстой як би переносить в оповідання окремі частини з діалогів. Наприклад: «- Ви не видали ще, – або: – ви не знайомі з ma tante? – говорила Ганна Павлівна гостям, що приїжджали, і досить серйозно підводила їх до маленької бабусі у високих бантах, що виплив з кімнати, як незабаром стали приїжджати гості, називала їх по ім’ю, повільно перекладаючи ока з гостя на ma tante, і потім відходила». Французькі слова використовуються Толстим у назвах характерних для того часу блюд («sante an madere з рябчиків» або суп a’ la tortue (черепашачий), танцювальних фігур (entrechat – антраша), що допомагає авторові передати колорит історичної епохи. Французьке мовлення служить Толстому й засобом передачі щиросердечного стану героя

Нещирість і фальшивість почуттів Толстой часто передає за допомогою французької мови. Наприклад, у сцені смерті старого графа Безухова французьке мовлення Друбецкой, що не випробовувала щирого жалю до старого графа, натрапляє на н. »-’- нимание Пьера. Він у цей момент настільки розгублений, що просто не сприймає французьке мовлення. Або навіть згадуючи своє нещире визнання в любові Элен, Пьер і у внутрішньому монолозі вимовляє слова «я вас люблю» французькою мовою, саме так, як це було вдействительности.

«Навіщо я себе зв’язав з нею, навіщо я їй сказав це: «Je vois aie», що було неправда, і ще гірше, ніж неправда, – говорив він сам собі». Французька мова допомагає Толстому більш тонко розкрити характери своїх персонажів. Цікаво, що Кутузов майже не говорить французькою мовою, хоча автор в окремих епізодах показує, що Кутузов прекрасно володіє французькою й німецькою мовами (читає послання ерцгерцога Фердинанда, а по-французькому звертається до Болконскому в присутності австрійського генерала).

Цим прийомом Толстої, що явно симпатизує Кутузову, показує, з одного боку, людини утвореного, вихованого, а з іншого боку – підкреслює його споконвіку російську природу, близькість російському народу, тобто зображує його як російського героя. Або, наприклад, Толстой показує зневагу старого князя Болконского до всього французького. Французів він називає «французишками», і ця зневага підкреслюється використанням французького мовлення: старий князь спеціально перекручує французькі слова, фальшиво наспівуючи перед князем Андрієм пісеньку про Мальбруке, а в наступному епізоді старий князь на найчистішій французькій мові, як відзначає Толстой, звертається до мадемуазель Бурьен. Цей контраст дає можливість письменникові показати відношення старого князя Болконского до подій, що відбуваються, у яких беруть участь французи

Зовсім інакше французьке мовлення характеризує Білібіна. Товстої пише про нього: «Він продовжував всі так само французькою мовою, вимовляючи по-російському тільки ті слова, які він презирливо хоче підкреслити» (розмову Білібіна й князя Андрія про положення російських військ). Однією цією фразою Толстої підкреслює недовіра Білібіна до російського озброєння, російським командуючим. Іноді французькі слова виконують у Толстого й композиційну функг цию. Наприклад, діалог князівни Марьи й князя Андрія побудований так. У першій фразі діалогу князівна Марья звертається до брата, називаючи його «Андрюша», як би запрошуючи князя Андрія до задушевної щирої розмови близьких людей, однак князь Андрій не приймає тони сестри, і. князівна Марья переходить на французький, називаючи брата Andre, тобто французька мова служить для них як би «вуаллю», що дозволяє їм приховувати щирі почуття, яких вони соромляться

Pages: 1 2

Збережи - » LE FRANCAIS у романі Л. Н. Толстого «Війна й мир» . З'явився готовий твір.

LE FRANCAIS у романі Л. Н. Толстого «Війна й мир»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.