Цим летом я вперше побачила квітуче латаття, і мені здалося, що ця квітка приплила з казкової країни. Біла ніжна чашечка латаття розпускається ранком, і із цієї миті вона немов стежить за сонечком, постійно повертаючись убік його променів. Широкі зелені листи латать долоньками лежать на воді й не тонуть, навіть якщо на них сяде жаба або невелика пташка. Латаття - теперішні принцеси водойм, вони хра-I нят у собі казки й таємниці, і я дуже люблю спостерігати за ними. Латаття любить тепло, тому повністю розпускаються тільки до полудня - самому жаркому часу дня. А для цвітіння вона вибрала сама жарка пора року - середину літа

Семена латаття здатні подорожувати по поверхні води на далекі відстані, і через цього, напевно, у стародавності вважалося, що сама квітка може охороняти людей під час