Художній прийом антитези - стрижень епопея^-епопеї-рому-на-епопеї «Війна й мир», що пронизує буквально весь добуток. Протипоставлено філософські поняття в заголовку роману, події двох воєн (війни 1805-1807 років і війни 1812 року), бою ( Аустер-Лицкое й Бородінське), соціуми (Москва й Петербург, світське суспільство й провінційне дворянство), дей-ствующие особи. Протипоставлені й два полководці - Кутузов і Наполеон. Письменник прославив у своєму романі главнокоманду-ющего Кутузова, як натхненника й організатора перемог російської армії. Товстої підкреслює, що Кутузов - справді народний герой, що руководствует-ся у своїх діях народним духом

Кутузов предста-ет перед читачем як простий росіянин людина, чуж-дый удаванню, і одночасно як мудрий истори-ческий діяч і полководець. Головне в Кутузові для Толстого - його кревний зв’язок з народом. У зображенні письменника Кутузов - жива особа. Згадаємо його виразну фігуру, ходу, жести, міміку, його знамените око, те ласкавий, те насмеш-ливый. Примітно, що Толстой дає цей образ у сприйнятті різних по характері й соціальному стані осіб, заглиблюючись у психологічний аналіз

Дивно людян і живим роблять Кутузова сце-ны й епізоди, що зображують полководця в бесідах із близькими й приємними йому людьми (Болконским, Де-Нисовым, Багратіоном), на військових радах, в Аустер-Лицкой і Бородінської битвах. Одночасно треба відзначити, що образ Кутузова трохи перекручений, не позбавлений недоліків, причина яких - у неправильних позиціях Товстого-Истори-Ка. Виходячи зі стихійності історичного процесу, Толстой заперечував роль особистості в історії. Письменник висміював культ «великих особистостей», створений бур-жуазными істориками. Він уважав, що хід історії ре-шают народні маси

Більше того, він прийшов до призна-нию фаталізму, затверджуючи, що всі історичні собы-тия визначено понад. І саме Кутузов выража-ет ці погляди Толстого в романі. Антиподом Кутузова виступає Наполеон. Для писа-теля Наполеон - агресор, що напав на Росію. Він спалював міста й села, винищував російських людей, грабував і знищував великі культурні цінності, наказав підірвати Кремль

Наполеон - честолюбець, стремящий-ся до світового панування. У перших частинах роману ав-тор зі злою іронією говорить про преклоніння перед На-полеоном вищих світських кіл Росії після Тиль-Зитского миру. Толстой характеризує ці роки як «час, коли карта Європи перемальовувалася різними фарбами кожні два тижні», і Наполеон «уже переконав-ся, що не потрібно розуму сталості й последовательнос-ти для успіху». Із самого початку роману письменник ясно виражає своє відношення до державних діячів цієї епохи

Він показує, що у вчинках Наполео-На, крім примхи, не було ніякого змісту, але «він вірив у себе, і увесь світ вірив у нього». Якщо Безвухо в бачить у Наполеоні «велич душі», то для Ганни Павлівни Шерер Наполеон - втілення Французької революції й уже тому лиходій. Юний Пьер не розуміє того, що, ставши імператором, Напо-Леон зрадив справу революції. Пьер захищає й рево-люцию, і Наполеона в рівної мерс. Більше тверезий і досвідчений князь Андрій бачить і жорстокість Наполеона, і його деспотизм, а батько Андрія, старий Болконский, ремствує, що немає Суворова, що показав би француз-скому імператорові, що значить воювати

Кожний персонаж роману думає про Наполеона по-своєму, і в житті кожного героя цей полководець зані-томить певне місце. Треба сказати, що й по отно-шению до Наполеона Толстої був недостатньо объек-тивен, затверджуючи: «Він був подібний до дитини, що, тримаючись за тесемочки, прив’язані усередині карети, в-ображает, що він править». Але Наполеон у війні з Рос-Сией не був неспроможний

Він просто виявився слабкіше своє-го супротивника - «найсильнішого духом», по вираженню автора. Письменник малює цього знаменитого полководця й видатного діяча як «маленького усі права захищені 2001-2005 чоловік» з «з посмішкою» на особі, з «жирної гру-дью», «круглим животом» і «жирними стегнами коро-теньких ніг». Наполеон з’являється в романі як саме-закоханий, самовпевнений володар Франції, упо-енный успіхом, осліплений славою, що вважає себе рушійною силою історичного процесу. Його божевільна гордість змушує його приймати акторські пози, вимовляти пихаті фрази

Всьому цьому сприяє раболіпство, що оточує імператора. Наполеон Толстого - «надлюдин», для якого має инте-рес «тільки те, що відбувалося в його душі». А «усе, що було поза ним, не мало для нього значення, тому що все у світі, як йому здавалося, залежало тільки від його волі».

Не випадкове слово «я» -улюблене слово Наполе-она. Наскільки Кутузов виражає інтереси народу, настільки Наполеон крейда у своєму егоцентризмі. Зіставляючи двох полководців, Толстой робить ви-вод: «Немає й не може бути величі там, де немає просто^-ти, добра й правди». Тому справді великий саме Кутузов - народний полководець, що думає про славу й волю Батьківщини